Батьки зіпсували мені життя. Через ім’я, яке вони дали, наді мною насміхались всі шкільні роки.всім знайомим та друзям казала, що мене звуть Мариною. Навіть мій майбутній чоловік довго не знав мого справжнього імені.

Без рубрики

При народженні мені батьки дали ім’я Мелашка. Адже їм місцева ворожка напророчила, що дівчинка з таким ім’ям, яка прийде до них в рід, обов’язково принесе удачу родині та прославить її. 

І поки батьки в десяте розповідали цю дивовижну історію про те, як мені обрали ім’я, я згадувала ситуації, в яких я потерпала через це ім’я та терпіла насмішки однолітків. “Мелашка-промокашка” та “Мелашка-дерев’яшка” стали моїми постійними супутниками в повсякденному житті. Кожен день я приходила зі школи й вся в сльозах закривалась у ванній кімнаті, де годинами могла ридати від несправедливості. 

– Чому ви назвали мене таким дивним ім’ям? Невже не можна було обрати звичайне? Дарина, Катерина чи Світлана, – запитала одного разу у батьків я.

– Про що ти говориш? Ми дали тобі красиве, рідкісне ім’я! Ти маєш пишатись ним! – відповіли мені батьки.

– Та ви ж навіть не самі його обрали! Як я можу пишатись ім’ям, яке псує мені все життя? Наді мною всі знущаються через нього в школі! – знов починаю плакати та тікаю з кімнати.

В школі я закінчила всього дев’ять класів. І пішла в коледж, де, сподівалась, наді мною не знущатимуться через ім’я. Там всі зошити, конспекти та роботи я підписувала ім’ям Марина. І всім знайомим та друзям казала, що мене звуть Мариною. Навіть мій майбутній чоловік довго не знав мого справжнього імені.

Для себе я твердо вирішила, що зміню ім’я в документах. Сходила в паспортний стіл, дізналась, які документи потрібно заповнити. Я повідомила про своє рішення батькам, і, звичайно ж, воно їм не сподобалось. 

– Що значить, ти хочеш змінити своє ім’я? – обурюється мама. 

– Воно в тебе таке гарне, а ти нехтуєш ним? – приєднався до розмови тато. 

– Невже ви не розумієте, що я страждаю через це ім’я? Наді мною знущалися аж до поки я не назвалась іншим

– Ти просто невдячна. В тебе таке красиве ім’я, а ти, – ображено видихнули батьки.

Але, якщо батьки не підтримали мене. То чоловік і друзі схвалили мою ідею. Тепер я офіційно Марина. Для коханого – Мариночка, Маринка. І, нарешті, я по-справжньому щаслива.

Однак батьки образились на мене і не розмовляють. Маю надію, що вони приймуть моє нове ім’я, зрозуміють, як це важливо для мене і наше спілкування налагодиться. 

А як ви вважаєте, чи мала право дівчина змінювати ім’я?

Залишити відповідь