Мені 32 роки і я дуже потребую вашої допомоги! Річ у тім, що я рік тому виїхала в Норвегію з донькою. Рятувались від війни. Чоловік залишився, а згодом його мобілізували. Я його люблю, та він складна людина: не працює, мені не допомагає, п’є.

В Норвегії я зустріла нове кохання. Він добрий і дбайливий, хоче одружитися та взяти під опіку мою доньку.чи Робити так,як буде добре мені і \моїй дитині,вибирати треба розумом,і ніколи не звертати уваги що скажуть інші,бо люди є різні в очі одне а за спиною зовсім інше,пережила на своїй шкурі,тепер роблю тільки так як вирішу сама.є декілька приказок:,,на чужий роток,не накинеш платок”;своєї колоди в очах не видно,а чужу трісочку і під лісом бачать”

що мені робити? Уявіть, що скажуть люди? Що покинула чоловіка, який воює!!!

Але якщо це мій шанс бути щасливою? Дати краще життя своїй дитині?