https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/svaty-zaprosyly-nas-u-gosti-glyanuvshy-na-stil-yakyj-vony-dlya-nas-nakryly-ya-zhahnulas/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Я готувалась до приходу сватів уже третій день. Народилась я у селі і там було прийнято гостей зустрічати з щедрим столом. Мої батьки мене так навчили, адже самі, коли чекали рідних та знайомих могли навіть порося зарізати, мама готувала купу смачних страв, стіл гнувся.

Мама казала, що стіл завжди має бути повний, навіть, як витратиш останні гроші — гості мають піти задоволені і ситі.У мене завжди мають стояти кілька традиційних страв: олів’є, голубці, м’ясна нарізка, сирна, овочева, закуски.Наша дочка вийшла заміж кілька місяців тому.

Зі сватами уже бачились, але то було на нейтральній території, у нас вони ще не були, тому я дуже хвилювалась, як у се пройде.Я сама запропонувала сватам завітати до нас. Подумала, слід нам познайомитись поближче. Покликала їх на неділю, сваха згодилась.

От я так і готуюсь. Продуктів накупила: фруктами і морозивом ще запаслась. Навіть торт свій фірмовий спекла.Словом, все ішло по маслу.

Наші свати були інтелігентами. Працювали обоє в інституті викладачами. Я розпереживалась, що ми спільних тем не знайдемо. Та все пройшло чудово. Ми сиділи аж до самого вечора, добре, що у мене страв наготовано було.

Говорили про майбутнє наших дітей. А дочка зі зятем теж до столу підійшли ближче до вечора.

Батьки Ігоря запросили нас на наступний тиждень. Тому я була впевнена їм сподобались наші посиденьки.

Я зраділа цьому запрошенню, навіть сукню собі нову купила. Спекла торт, щоб не з пустими руками іти. Магазинних не купую, не подобаються мені вони. 

Чоловік хотів пообідати вдома, та я йому не дозволила. Кажу сваха готувалась, а ти прийдеш ситий, їсти не захочеш, вона ж і образитись може.

У квартирі сватів був дуже вишуканий інтер’єр, красиві ремонти, дорогі меблі. Мені дуже сподобалось. Навіть таку люстру, як у них захотіла.

Та моєму здивуванню не було меж, коли я побачила пустий стіл. До нашого приходу не готувались? 

Нас запитали, що ми будемо: чай чи каву? 

Свекруха ввічливо запитала рецепт торта, який я принесла. Похвалила його. 

Тільки його ми і їли. Бо більше було нічого. Чоловік був голодний, я бачила в його очах розчарування. Тому повідомила сватів, що нам пора бігти. Ми чемно подякували, а наші родичі сказали, що прийдуть до нас на наступний тиждень. Їм сподобалось проводити час разом.

Ну, звісно.

Цілу дорогу назад, я думала про цей прийом, а чоловік – про борщ, який чекав його на плиті.