https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/tato-ne-zabrav-moyu-mamu-i-mene-z-pologovogo-vin-znyk-z-nashogo-zhyttya-mynulo-bagato-rokiv-i-ya-znajshla-jogo/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Все життя я знала історію про мого жахливого тата, котрий не забрав маму з пологового будинку. Вона тоді мала страшний зрив. Не хотіла жити. Врятувала нас тітка. І те, що вдома чекав мій 3-річний брат Руслан. 

Я добре пам’ятаю, як важко ми жили. Часом тижнями їли саму картоплю і прісні супи. Мама багато працювала і страшенно стомлювалась. Ми часто сиділи у тітки, адже вона зовсім не мала на нас часу. Та якось ми виросли. Я з 15 років працювала, аби допомогти мамі. А от брат був зовсім інакший. 

Мама завжди казала, що Руслан схожий на тата. Я батька не пам’ятаю, та брат мав жахливий характер. Він не хотів вчитись, і не збирався заробляти гроші. Тоді він зустрів Ганну і ми всі сподівалися, що заради коханої нарешті візьметься за розум. Та цього не сталося. Він знущався з дружини, а коли вона була вагітна – почав зраджувати.

– Все повторюється. Так само зі мною поводився ваш тато!

Руслан покинув дружину на восьмому місяці. Мама забрала Ганну до себе і згодом допомагала їй виховувати онуку. Руслана зовсім не цікавила донька. Мені було важко це збагнути.

Згодом і я зустріла своє кохання і вірила, що в мене все буде інакше. А коли вже мої діти підростали померла мама. Їй було всього 65 років, та з таким важким життям довго не проживеш. Переживши цю втрату в мене вперше виникло бажання віднайти рідного батька, спитати, чому він так вчинив.

Я знайшла номер тата, подзвонила й спитала:

 – Я б хотіла з тобою поговорити, адже все життя задавала собі питання, чому ти так зробив.

– Нема про що говорити, але приїжджай.

Я спекла яблучний пиріг за маминим рецептом. Ненька казала, що тато колись його дуже любив. Прийшла. Батько зустрів мене без емоцій.

 – Певно, мама тобі свою версію розповіла. Легко когось засуджувати.

 – А хіба ти не зраджував? Хіба не гуляв?

 – Гуляв, але й вона не свята. Я пішов, бо ти не моя донька. Твоя мама зраджувала з моїм другом, котрий приходив її розраджувати, доки я гуляв. Цього вона не розповіла, так?

 – Мама б сказала, точно! Я в це не вірю!

 – А я вірю. Юра самий мені розповів все.

Я поверталась додому і в голові в мене паморочилось. Не могла повірити. Тепер я не знаю, як далі бути. Може зробити ДНК тест. Не для того, аби щось спілкуватись з татом, а просто, щоб доказати йому, що мама не така. Як гадаєте?