“Було б чудово мати дачі по сусідству!” – сестра ошелешила мене своєю пропозицією. Але це був тільки початок

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/bulo-b-chudovo-maty-dachi-po-susidstvu-sestra-osheleshyla-mene-svoyeyu-propozytsiyeyu-ale-tse-buv-tilky-pochatok/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Нещодавно ми з чоловіком купили собі дачу. Це старий занедбаний будинок, тож довелося немало грошей віддати на ремонт. Ми все робили самотужки, чоловік лавку змайстрував, поставили огорожу. Та нікому не розповідали про свою покупку передчасно. А коли освоїлись, зробили невеличкий бенкет і покликали близьких родичів. 

Моя сестра Надя ласо оглянула приміщення і я бачила, що в її голові зародилась якась ідея. Вона ніби натякнула, що сама хотіла б мати таку ж ділянку. 

– А чи хтось у цьому селі не продає дачу? – запитала вона.

– Наш сусід, – сказала я і пошкодувала.

Бо в моєї сестри з’явився геніальний план.

– О, було б чудово, якби в нас з тобою були дачі по сусідству. Ми б сюди разом їздили, бо в мого Андрія іномарка. Не бути він її гнати по таких дорогах. Я ще на пальному заощаджу. А ще було б непогано зробити для мене копію ключів. Поки ремонт, я перекантуюсь у тебе, ти не проти?

Такого нахабства я не очікувала. Не хочу ні з ким ділити свій райський куточок.

 Окрім того, мама повністю її підтримувала:

– Як добре, що сестри нарешті об’єднаються!

– Доню, а чого ти боїшся, це ж так добре мати сестру під боком!

Сестра стала приїжджати до нас все частіше. І щоразу нагадувала про свою пропозицію. А ще на подвір’ї в нас хазяйнувала! То квіти зірве собі у вазу, то ягід набере досхочу на компоти. А якось навіть завезла меблі до свого майбутнього будиночка, щоб поки у нас перетримати.

Та поки вона тут була, чула, що вже й сусідами пересварилася і наговорювала на мене, що я ніяка господиня, навіть квітів не можу по-людськи доглянути, а якби у неї була така дача – то це був би палац!

Останнім часом сестра вже й не попереджає про приїзди. А як я одного разу відлучилась в магазин, дивлюсь двері відкриті. Сестра сидить на канапі і телевізор у мене дивиться. Як її спитала, як це називається, вона пояснила, що мене давно чекає, бо треба поговорити.

– Та ділянка в сусіда така маленька. Я її куплю, а потім ми обміняємось, та й меблі твої вже у тебе!

Спершу я думала, що сестра жартує, але говорила вона цілком серйозно. Я її пояснила, що ділянка моя і віддавати її я нікому не збираюсь. І взагалі вигнала її з хати і казала хай меблі свої забирає, бо я їх потрощу. 

Днями до мене знову дзвонила мама і казала, що я над сестрою не маю совісті, вона ж просто запропонувала:

– Доню, якщо й ти надалі будеш такою скнарою, я тебе й знати не захочу! Надя ж до тебе скоро переїде, поки в неї ремонти, а ти ще раз, як слід про все подумаєш. Не чини так з рідною сестрою!

Я вже втомилась всім пояснювати, що це наш особистий простір і не треба нікого до нас заселяти!

Як провчити сестру? Сказати хай не зазіхає на мою територію?