Якби мені раніше розповіли, якою мамою стане моя дочка, я не повірила б. Адже я була хорошим прикладом для неї. Вирощувала її я одна і дала їй все, а що отримала натомість? Зробила мене цілодобовою нянькою своєї доньки. Вона займається своєю кар’єрою, проводить час зі своїми друзями та зустрічається з чоловіками. На повну отримує задоволення від життя.

Навіть поява світ дочки не змінило її спосіб життя. Дитина їй не цікава. Але ж я не можу замінити дівчинці матір. Я її так не виховувала. Вона моя дочка, я несла за неї відповідальність. А зараз вона має нести відповідальність за свою дочку. Вона не збирається забирати дитину. Виходить, що дитина фактично живе у мене.

Але я дуже сумніваюся, що мені вдасться поставити її на ноги. До того ж вона ще дуже маленька, а я вже старенька. Я багато разів спробувала поговорити з дочкою, але вона каже, що я перебільшую. Так, є ймовірність, що я роблю з мухи слона, але, на відміну від неї, я не маю жодної вільної хвилини. Вона ходить барами, ресторанами, а я навіть не встигаю на прийом до лікаря.

Мої батьки не допомагали мене з нею, я сама все тягла на собі. Спочатку мені було бідно, що мама мені не допомагає, не няньчиться зі мною, але потім з віком зрозуміла, що завдяки цьому я самостійна і справляюся зі своїми проблемами, не перекладаю свою відповідальність на інших. Так, іноді мені не вистачало кохання та ласки, але зате я виросла не такою недолугою.

Я мала і свою дочку так виховувати. Навіть мої подруги не розуміли, що мені тяжко. У них своїх онуків ще немає, тому вони не уявляють ще, що в такому віці няньчиться з маленькою дитиною дуже складно. Невже донька не любить свою дочку? Я теж не безсмертна, і рано чи пізно вона повинна сама піклуватися про свою доньку. Вона купує їй все необхідне, але любов за день не купиш.