“Твій тато був хорошою людиною і я завжди пам’ятатиму його добре серце”, – сказала мені мама. А потім повідомила, що виходить заміж за свого сусіда! Як так можна, поясніть?!

Рубрика:

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/tvij-tato-buv-horoshoyu-lyudynoyu-i-ya-zavzhdy-pam-yatatymu-jogo-dobre-sertse-skazala-meni-mama-a-potim-povidomyla-shho-vyhodyt-zamizh-za-svoye-susida-yak-tak-mozhna-poyasnit/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Я завжди вважав шлюб своїх батьків ідеальним. Я хотів брати приклад із них і у всьому їх наслідувати. І навіть, коли батько помер, я не переставав захоплюватись мамою, яка стільки років була вірною йому і зберігала пам’ять про нього. Та остання її новина мене дуже вразила.

Того дня вона попросила мене приїхати в гості, казала, що спекла торт. Але чуло моє серце, що щось серйозне трапилося. Мама заварила чаю, сідає збоку, бере мене за руку та спокійним тоном каже:

– Сину, я хочу знову вийти заміж!

– Що? Мені не почулось чи ти так жартуєш?

– Ні, ти все правильно зрозумів.

– Як ти можеш зрадити пам’ять про нашого батька? 

– Твій тато був хорошою людиною і я завжди пам’ятатиму його добре серце. Але це мій вибір. Спробуй мене зрозуміти.

– Невже ти зможеш стерти з пам’яті прожиті роки? І все заради нових вражень? Хто він? 

– Це наш сусід Василь. Ми з ним знайомі уже багато років.

– Мамо, ти хочеш вийти ще й за сусіда? Як я можу довіряти тобі?

– Все життя я любила твого батька. А з Васильком ми тільки гралися в дитинстві. Я добре пам’ятаю його очі, а після школи він виїхав і я більше його не бачила.

Мама не розповідала багато про Василя. Знав, що тільки виїхав він ще після школи. А на старість повернувся в Україну.

Мене дивувало, що пов’язує цих двох самотніх людей. Сам я недавно одружився. Мав двох донечок. В житті всяке бачив і думав, що вже ніщо мене не здивує. Та дочекатись такого від рідної мами! 

І який це буде сором на весь район, що про це будуть казати родичі? Ви не подумайте, що мамі не вистачає уваги. Ми їй онуків привозимо в гості, допомагаємо фінансово, якщо моя жінка їде у відпустку на море – то і мамі купуємо путівку. І завжди робимо дорогі подарунки! 

– Мамо, але тобі вже 60!

– Так, мені вже 60. Скоро я постарію і стану нікому не потрібною. Але поки я хочу відчути себе щасливою!

Кілька днів я ходив сам не свій і не розумів, що відбувається. Моє мірило щасливого шлюбу розпалося! Мій ідеал подружнього життя втрачено! Я почувався дуже самотнім. Та найбільше гнітило те, що моя мама ходила вся така усміхнена. Я не міг це зрозуміти. Чого їй ще треба на старості літ? Маєш дітей, онуків! Живи і тішся!

Ще більше мене мучив її вибір. Чому Василь? Чому вона обрала перше кохання? А може, ніколи й не припиняла його любити? 

– Бачу, що ти не схвалюєш мій вибір.

– Але ти насправді цього хочеш? Тебе зробить щасливою таке рішення?

– Я ніколи не хотіла завдавати болю твоєму батькові. Але зараз, коли його немає, можу подумати й про себе. Зустріти старість з тим, кого я так любила, здається мені дивом.

Тепер я не знаю, як і спілкуватись з рідною матір’ю, бо те, як вона себе поводить, переходить усілякі межі. Я більше не приїжджаю до неї в село і онукам заборонив телефонувавати до бабусі. 

А як би ви поставились до такого рішення?