Я не розумію, чому всі чоловіки мені зраджують. Лише тепер в 40 років я змогла знову відкрити своє серце. Але зробила це дарма.Якось зранку збирала чоловіка на роботу і знайшла в його рюкзаку неприємний сюрприз.

Без рубрики

Я приготувала чоловікові обід і, як завжди, поклала в його рюкзак. Та раптом побачила там пакунок з ювелірного

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/ya-prygotuvala-cholovikovi-obid-i-yak-zavzhdy-poklala-v-jogo-ryukzak-ta-raptom-pobachyla-tam-pakunok-z-yuvelirnogo/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Все життя чоловіки мені зраджували. Це почалось ще в школі. Я тоді пів року з однокласником зустрічалась, а тоді дізналась, що він має ще одну подругу. 

Мені було важко довіряти хлопцям. Та на другому курсі я по вуха закохалась в одногрупника. Разом з випускним наша група гуляла весілля, а тоді й хрестини нашої донечки. Шлюб з Денисом тривав чотири роки, а тоді якось на зустрічі випускників одна дівчина розповіла, що мала бурхливий роман з ним вже під час наших стосунків. 

Я наче скриньку Пандори відкрила. Після цього дізнала про чисельні зради і походеньки Дениса. І як вишенька на торті – про дитину, котру два роки тому народила інша жінка. 

Ми розлучились і більше Денис в моєму житті не з’являвся. Навіть доньку свою побачити не хотів. На багато років я закрилась, навіть на побачення не ходила. Присвятила себе дитині і тішилась її здобуткам. Згодом донька виросла і поїхала на навчання. В 40 років я залишилась зовсім одна. А тоді подруга познайомила мене з Анатолієм. Розлученим і доволі успішним бізнесменом. 

Нам було дуже затишно разом. Вже за місяць ми почали жити разом. Я намагалась бути ідеальною дружиною. Щодня наготовлювала всіляку смакоту, створила вдома справжнє, затишне гніздечко. Толік здавався таким щасливим, завжди про це говорив:

– Ось що мені насправді було потрібно, нормальну жінку, господиню. Всі ці молоді виряджені дівки нічого не варті! З ними лише погуляти можна.

Я тоді не замислювалась його словами. Ми побралися. Минуло шість років, а я й далі намагалась всіляко догоджати коханому. І ось якось, як і щодня, приготувала йому обід на роботу. Пішла покласти в рюкзак і раптом побачила там коробочку з ювелірного магазину. Всередині був дуже гарний кулон з діамантом. 

Місяць я чекала, що чоловік подарує мені прикрасу, та цього не сталося. І тоді я збагнула, що  не для мене була прикраса. Якось, коли чоловік був в душі, зазирнула в його телефону. І побачила там листування, та не з одною, а водночас з трьома дівчатами. І всі вони були його коханками. Коли ж я спробувала розібратись – Толік зауважив.

 – Що тобі треба? Ти дружина солідного чоловіка. Ти не сама і мені саме така потрібна. А всі ці дівчата для розваги. Не звертай на них уваги.

 – А як же кохання?

 – Тобі скоро 50, яке ще кохання. Подумай про те, з ким старість зустрічати будеш. От я шукав жінку, котра зможе мене доглядати, буде вправною господинею. І я щасливий!

Спочатку я вирішила розлучитись. А тоді подумала, може він має рацію. І треба радіти з того, що є. Як гадаєте?

Залишити відповідь