Міша Тесля  · 2 дн.  · 

Жіноча старість. Одинокий світ.

Все що було, давно вже загубилось.

Жіноча старість. Васильковий цвіт.

А поміж нього серце в грудях билось.

А поміж нього доля не одна.

Бреде, бреде й сідає на ослінчик.

І сиплеться костриця із рядна.

І кришиться від старості камінчик.

І всюди весни. Борозни, жита.

І всюди людно й трохи одиноко.

Сидить бабуся наче сирота.

Сидить старенька й плаче її око.

Десь там далеко внуки, невістки.

Сини її і донечки у світі.

Кому дістануться бабусині хустки.

Кому потрібні плахти в заповіті.

Старенька хата, вицвілий рушник.

Кому потрібні кошики і скрині.

Цвіте і пахне біля ніг квітник.

А в ньому мальви жовті, білі, сині.

А в ньому дні щасливі і сумні.

Жіноча доля вишита нитками.

Жіноча старість завжди у вікні.

А ще десь поруч, завжди вона з нами.

Г.Потопляк.