https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/koly-ya-odruzhuvavsya-z-toboyu-dumav-shho-ty-dorosla-zrila-zhinka-a-ty-navit-z-dytynoyu-ne-mozhesh-vporatys-skazav-meni-ruslan/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Мені завжди подобались старші чоловіки. Тому, коли я виходила заміж за Руслана, мене нітрохи не засмучувало те, що він був від мене старший на цілих дванадцять років. Руслан не приховував, що вже був одружений і навіть мав п’ятнадцятирічну доньку Аліну. Але й цей факт мене не особливо турбував, оскільки його дочка жила з першою дружиною. 

Одразу після одруження Руслан переїхав на мою квартиру. Свою він залишив колишній дружині Інні. Однак удвох ми пожили недовго. Одного дня чоловік повідомив, що Інна теж знайшла собі нового кавалера і Алінка житиме у нас. Я підготувалась до цієї новини дуже відповідально, виділила дитині окрему кімнату. Та уже з першого дня я зрозуміла, що знайти контакт з цією дівчинкою мені буде складно. Коли Аліна увійшла до своєї кімнати, вона навіть не виклала свої речі, просто відкрила шафу і сказала:

– Тут все не поміститься. 

– Слухай, тьотю, у тебе непоганий прикид, даси поносити?

Аліна вмикала музику на повну гучність і голосно розмовляла по телефону з подружками. Коли я робила їй зауваження, вона одразу бігла жалітись татові і той, без сумніву, ставав на її бік. Коли я готувала чоловікові вечерю, то думала, що Аліна буде мені допомагати, вона ж уже доросла дівчинка і так любить тата. Та навпаки вона щоразу псувала мої страви: то до чаю кине у два рази більше цукру, то картоплю пересолить. Ми тільки сварились з чоловіком, бо він ніяк не вірив, що це його дитина може таке зробити. Вранці, коли Аліна збиралась до школи, я постійна заправляла за нею ліжко. Про те, щоб допомогти мені по господарству, навіть не йшло мови, бо у вільний час Аліна вічно сиділа в телефоні. За робочим столом у неї був завжди такий безлад: безліч якихось блокнотів, листочків, підручників. Вона навіть не хотіла витирати пил зі свого столика. Коли я в черговий раз попросила дівчину поприбирати бодай у своїй кімнаті, то почула:

– Тобі треба, ти й прибирай!

– Невже тобі самій комфортно жити у такому безладі?

Я думала, що Аліна зараз встане і почне мені допомагати, але вона тільки повторила за мною останню фразу, так ніби це лише мене стосується, і навіть з місця не зрушила. Ввечері, коли Руслан прийшов з роботи, Аліна кинулась йому в обійми і знову почала на мене нарікати:

– Тату, а твоя Оксана знову мене ображала, треба її вигнати!

– Дівчата, що у вас сталося? Оксано, я не хочу, щоб дитина зі сльозами зустрічала мене з роботи, що ти їй знову зробила?

– Я лише хотіла, щоб твоя Аліна навчилась прибирати за собою і це мій дім!

– Коли я одружився з тобою, думав, що ти доросла, зріла жінка. А ти навіть з дитиною не можеш дати собі ради!

Я не стала слухати його докори. Вказала на двері. 

– Ти мала мене попередити, що не готова до подружнього життя, для мене дочка завжди на першому місці!

Я ж намагалась знайти контакт з дитиною і досі думаю, що зробила не так. Чи ж не поспішила з таким рішенням?