Ігор сказав, що їде у відрядження. Та вже за два дні мені прийшло анонімне повідомлення. Те, що було там написано лише підтвердило мої здогадки. Та я вирішила нічого не робити.Минуло ще кілька днів і чоловік приїхав. Він знав про повідомлення і дуже здивувався.Тиждень мій чоловік гуляв з коханкою, а тоді повернувся. Думав, я кричатиму, та я його здивувала
https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/tyzhden-mij-cholovik-gulyav-z-kohankoyu-a-todi-povernuvsya-dumav-ya-krychatymu-ta-ya-jogo-zdyvuvala/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36
Я давно знала, що чоловік мені зраджує. Ми вже 20 років у шлюбі, тому знаю Ігоря, як саму себе. Тож, коли раптом він змінив стиль, почав спортом займатись, причепурився. Згодом дедалі частіше десь пропадав.
А тоді якось сказав, що має вирушити у відрядження. Я не сперечалася. Що робити, якщо треба. Ігор поїхав на цілий тиждень. Та минуло два дні та мені написав невідомий номер:
– Ваш Ігор не у відрядженні, він з коханкою в Карпатах.
Чесно кажучи, я навіть не здивувалась. Та бажання дзвонити чоловікові та влаштовувати скандали я не мала. Та минуло ще кілька днів і Ігор раптово приїхав.
– Ти що не зла?
– Чому я маю злитися?
– Я знаю, що моя Катя тобі написала. Вона навмисно це зробила, аби я нарешті він тебе пішов до неї.
– І що?
– Ну, тобі що байдуже? Ти мене зовсім не кохаєш?
– Ну, а як ти думаєш?
– Катя каже, що в тебе хтось є, якщо ти так реагуєш!
– А яке тобі діло до того?
– Що ти таке кажеш? І давно це в тебе?
– Відколи зрозуміла, що ти зраджуєш!
– То що вже два роки?
– О, то вже два роки ти гуляєш!
– Не насміхайся!
– Ніколи, ти що!
– І що далі?
– Ну, що робити. Їдь до своєї Каті. Я не проти!
– Я не кохаю її.
– Ну, що зробиш!
Засмучений, Ігор пішов геть. Та минуло кілька днів і він повернувся. Почав плакати й благати, аби я пробачила. Та на той момент я вже взяла усі наші заощадження і придбала путівку на Мальдіви. Вирішила, що відтепер житиму заради себе. Згодом колишній мені подзвонив, сказав, що його мобілізують. А тоді щиро попросив:
– Я розумію тебе. Але прошу бодай подумати! Можливо згодом, ти зможеш пробачити та дати мені другий шанс.
Я не знала, що йому казати. Чи варто давати надію людині, котра йде на війну? Чи можна пробачати зраду, лише того, що Ігоря мобілізували?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!