– От тобі пощастило! Свекруха далеко, ще й гроші висилає, – Я й справді думала, що це добре, доки чоловік не сказав, що роль мами в його житті виконувала бабуся

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/ot-tobi-poshhastylo-svekruha-daleko-shhe-j-groshi-vysylaye-ya-j-spravdi-dumala-shho-tse-dobre-doky-cholovik-ne-skazav-shho-rol-mamy-v-jogo-zhytti-vykonuvala-babusya/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Ми з Данилом ми познайомились чотири роки тому. Досить довго зустрічались. Та він тоді з друзями на квартирі жив, а я з батьками. У нас були чудові взаємини. Та коханий досить довго не знайомив мене із батьками. Врешті я наважилась спитати, чому:

 – Розумієш, ситуація не проста. Я свого тата бачив ще дитиною. Згодом він поїхав з коханкою до росії. Ми ще десь-колись зідзвонювались, а після 2014 року остаточно пересварились. Він зовсім вже зазомбований!

 – А мама?

 – Ненька теж мене покинула. Поїхала до Італії на заробітки і вийшла там заміж, народила. Я просто став для неї зайвим тягарем.

 – І вона не хотіла тебе забрати?

 – Спочатку хотіла, та я не міг. Це б була зрада. Я ж з бабусею і дідусем жив. Не хотів їх покидати. А вона могла зі мною бути, та обрала інший шлях.

Далі я не втручалася. На весілля моя свекруха не приїхала, але вислала нам тисячу євро. Та ми й свята великого не робили, просто з друзями в гори поїхали після розпису. 

Ми винайняли однокімнатну квартиру і жили досить добре. Та потім чоловіка звільнили, а я заробляла всього 8 тисяч на місяць. Тож грошей нам бракувало. І якось Данило запропонував:

 – Може хоч трохи з моєю бабусею поживемо? Доки все налагодиться.

Я погодилась. Ганна Василівна була чудовою жінкою. Завжди ставилась до мене добре гарно. Щоразу як ми приходили – готувала щось особливе. Насправді останній рік видався важким для старенької. Раптово помер її чоловік. Тож і їй була потрібна наша підтримка.

Ми переїхали. Тиждень все було добре, а тоді почалось моє пекло. Якось десь о 6 ранку бабуся прийшла в нашу кімнату.

 – Ну, все, тиждень я дозволила тобі відпочити. Та далі так не можна, ти не на курорті! 

 – Що ви маєте наувазі?

 – Вставай і бігом на кухню. До обіду ти маєш поприбирати і їсти зварити. А потім будемо закрутки крутити.

 – А нащо мені ті закрутки? Ми їх не їмо.

 – А цьогоріч схочете. І взагалі – в моєму домі інші правила.

Далі картина була наступна. Старенька сиділа на дивані та вказувала, що і як робити. Коли ж Данило запропонував мені допомогу – вона зауважила:

 – Синку, не принижуйся, це не чоловіча справа! Якщо ти зараз не навчиш дружину і не покажеш, хто в домі головний – так і буде.

Витримала я ще тиждень. Ще й разом з тим на роботу ходила. Часом Ганна Василівна казала, що я не маю права спати лягати, якщо все не зроблю. Я відчувала, що потрапила в пастку, а чарівна добра старенька обернулась відьмою.

Тож якось отримавши черговий список завдань я пішла збирати речі.

 – Ти куди? – вибіг Данило.

 – Та мені однаково. Тут не залишусь!

 – Не вигадуй. Чого?

– Я не хочу так жити і не буду!

Тут вибігла старенька. 

 – Краще й не зупиняй її. Не хоче бути гарною дружиною! Колись і твоя мама так втекла.

Чоловік мене не зупинив, я поїхала до батьків. А тоді не втрималась і написала мамі Данила в Італію. Вона відразу подзвонила:

 – Люба, мені так шкода. Я тебе розумію. Колись саме через це я втекла. Та терпіла значно довше через сина. 

 – Чого ж він вас не зрозумів? Чого з вами не поїхав?

– Розумієш, вона йому мізки систематично промивала. Казала, що то я погана мати, дитину покинула. Навіть стверджувала, що я винна в тому, що чоловік пішов до іншої. 

 – Це жах. Чому ж він вірив?

 – Ти не уявляєш, як мені важко було з цим жити. Я не хочу й тобі такої долі. Хоча й вірю, що Данило тебе кохає.

 – Що ж мені робити?

 – Я поговорю з Данилом і куплю вам квартиру, головне, щоб він погодився переїхати. Раніше я вже висилала йому гроші, та він все бабусі своїй віддавав. Міг давно на житло назбирати.

 – Але ж він і надалі з нею спілкуватиметься.

 – Звісно. Тому добре подумай, чи взагалі тобі це треба. Я зрозумію і не засуджуватиму.

Розмова зі свекрухою мене заспокоїла. Але тепер я не знаю, як бути. Порадьте, що мені робити?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!