– Знаєш, Лідо, не права ти була. Діти таки мене здивували, і про гроші ніхто жодного слова і не запитав, – кажу я по телефону своїй подрузі, яка в Італії залишилася, а я додому у відпустку приїхала.

Я в Італії відносно недовго, всього 4 роки, але жодного разу вдома не була, бо чекала на пермессо, а справа з ним щось дуже довго рухалася.

Як тільки я отримала документи, то відразу взяла квитки додому, бо дуже вже скучила за рідними. Дітей у мене двоє. Донька давно одружена, живе недалеко від мене, ми з чоловіком колись мали можливість і збудували ще один будинок, то як тільки Ксенія вийшла заміж, так ми відразу ту хату на неї переписали і впустили їх туди жити.

Син одружився 7 років тому, житла для нього ми не пристарали, а відколи чоловіка не стало, то я сама не могла нічого зробити. Тому я Юркові своєму пропонувала йти жити до мене, але він не захотів.

Я цьому навіть зраділа, бо невістка мені не сподобалася, я вважала, що мій син вартий кращої. Людмила, яку ми всі називаємо Люся, це зрозуміла, і відмовилася йти до мене жити. В підсумку вони двоє в місто поїхали і стали собі там квартиру знімати. Мене вони особливо не турбували, та й я їх теж.

Інша справа – моя донька, яка завжди крутилася біля мене, бо ж жила поруч. Я цьому раділа, і завжди чим могла доньці допомагала.

А 4 роки тому я надумала їхати на заробітки. Ксенія мене підтримала, сказала, що Італія піде мені на користь точно.

– Мамо, там такий гарний клімат, усі заробітчанки розповідають, що в Італії вони себе краще почувають, ніж вдома. Та й де ти тут заробиш тисячу євро, просто посидівши біля когось? – казала мені донька.

Я наважилася поїхати, хотіла просто спробувати, подумала, що якщо мені не піде Італія, то я просто повернуся додому, тому я нічого не втрачаю.

Але в Італії мені пішло непогано. Стала я одного літнього сеньойора доглядати, за це мені і справді платили по тисячі євро в місяць. Подруги у мене в Римі з’явилися, такі ж заробітчанки як і я, то ми на вихідних збиралися і кожна свою історію розповідала. Чого я там лише не наслухалася, навіть не віриться, що таке буває.

Всі зароблені гроші я спочатку доньці відправляла, і навіть не питала її, куди вона їх витрачає. Потім мені подруга порадила, що не варто так робити, і що знає вона це з власного досвіду.

Ліда всі гроші донькам висилала, а коли приїхала додому, то зрозуміла, що нікому вона не потрібна. Тому вона мене і застерігала, щоб я не робила такої ж помилки, як вона.

Коли за порадою Ліди я перестала висилати доньці гроші, то стосунки між нами і справді змінилися, і далеко не в кращу сторону. Донька навіть не завжди від мене слухавку брала, а якщо і відповідала на мій дзвінок, то спілкувалася неохоче.

– От побачиш, приїдеш додому – ніхто з дітей тобі навіть обід не приготує, сама з дороги станеш до плити і будеш готувати. Вони б прибігли, якби ти їм гроші пообіцяла, а так навіть не чекай, що тебе вдома радо зустрічатимуть, – повчала мене Ліда.

Тому я їхала додому без особливих очікувань. І доньці, і сину я про свій приїзд повідомила, для годиться, але ні на що не сподівалася.

Водій автобуса, яким я їхала з Італії, пересадив мене у Львові на менший бус, а той вже мене до самого дому довіз. Виходжу я і бачу, що по подвір’ї син ходить, підбіг до мене, розцілував, став з сумками допомагати.

А невістка в хаті порається, стіл накриває. Я спочатку навіть не зрозуміла, що відбувається. Бачу – в хаті чистота, Люся всюди навела лад і порядок. А на столі – мої улюблені страви, навіть огірочки малосольні зробила невістка для мене, бо знає, що я їх дуже люблю.

Такого прийому я аж ніяк не очікувала, донька з сином мене дуже здивували. Вони відчинили мою хату ще за кілька днів до мого приїзду, все провітрили, помили, а невістка навіть огірки встигла засолити.

Донька прийшла аж під вечір, коли Юрко шашлик посмажив. Навіть не запитала, як я з дороги.

От чому така несправедливість? Я ж доньці стільки всього дала, а вона навіть дякую не сказала, ще й ображається. А син пішов з дому без нічого, і не тримає ніякої образи.

Я привезла з собою значну суму грошей, і тепер собі думаю – а може Юркові квартиру однокімнатну купити? Як гадаєте? Але моя Ксенія після цього, швидше за все, зі мною зовсім перестане спілкуватися.

А як би на моєму місці зробили ви?