Зранку приїхала додому та поділилася цією історією з мамою. Їй також стало шкода стареньку.

До пансіонату привезли бабусю Юстину. Коли я почула історію її життя, то не могла стримати сліз.

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/do-pansionatu-pryvezly-babusyu-yustynu-koly-ya-pochula-istoriyu-yiyi-zhyttya-to-ne-mogla-strymaty-sliz/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Я працюю медсестрою на пів ставки в одному пансіонаті. Звісно, “контингент” тут далеко люди мого віку, а старенькі бабусі та дідусі. Хоча з ними ніколи не буває нудно. Хтось анекдот розповість, якусь кумедну історію з життя, інші гарного дня побажають. От я дивилася на стареньких і самій аж приємно ставало на душі. Такі всі милі, посміхаються, ввічливі у спілкуванні. 

Це дуже гарний пансіонат, де є і басейн, спеціальні оздоровчі кімнати. Всі мешканці з хороших родин. Часто на вихідні приїжджають їх рідні та друзі, провідують стареньких. Часто цікавляться їх самопочуттям. А скільки гостинців привозять, що я інколи починаю сваритися. Ну бо крім ліків чи книг приносять рідні солодощі, шоколадки, зефір. А там море цукру, це ж шкідливо. 

Але десь після Великодня до пансіонату привезли бабусю, Юстину Теодозіївну. Вона декілька днів не хотіла розмовляти, трималася осторонь від інших пацієнтів. Тільки брала на вулицю плед, книгу та читала на лавці. Я вже гадала, що бабуся німа чи глуха. 

Того вечора я залишилася на нічну зміну зі своєю колегою Маринкою. А вона така балакуча, що їй рота неможливо закрити навіть за філіжанкою кави. 

– Що то за бабуся така новенька у нас? Юстина, здається, звати. 

– А, та читачка? 

– Так. Щось знаєш про неї?

– Колишня вчителька української мови та літератури. Така, дуже розумна та начитана. Її син поїхав на передову, нещодавно загинув у Бахмуті. Після такої новини вона трохи той, ну здалася здоров’ям..

– Тобто?

– Ну от як би ти відреагувала на таку новину? От її серце схопило, ледь інфаркт не стався.

– А як вона тут опинилася? Сама приїхала?

– Ага, її, як те кошенятко, викинули геть. Невістка. Бо та бабуся має якусь квартиру гарну, велику. То вона після смерті чоловіка разу всі речі спакувала та свекруху сюди відвезла.

– Просто так кинула?

– Так, уявляєш? Як отаких жінок тільки земля носить? О, до речі, а ти чула останні новини..

Маринка ще щось собі балакала під носа, паралельно з’їдаючи всі запаси печива. А я все думала про пані Юстину. От вона мало того, що втратила сина на війні, то ще й невістка вигнала з рідної домівки. Як взагалі таке можна зробити з літньою людиною? 

Зранку приїхала додому та поділилася цією історією з мамою. Їй також стало шкода стареньку:

– А може б я приїхала, її провідала. Привезла якісь книги, аби мала що читати?

– Та думаю, директор не буде проти відвідувачів. Скажеш, що ти її колега зі школи чи щось вигадаєш, аби пустили. 

Наступного дня мама дійсно поїхала зі мною в пансіонат. Тільки з нею пані Юстина почала говорити. Вони обговорювали новини, політку, погоду, книги та музику. 

І от моя мама майже щодня після роботи їздила у гості до бабусі Юстини. Я бачила, як їм добре разом. Щось собі сміються, хихотять, гуляють за ручку в парку місцевому. 

А 1 червня ми вже збирали всі речі пані Юстини у валізу. Вирішили, що старенька житиме з нами. Вже такою рідкою стала, наче частинка нашої з мамою родини. 

Звісно, деякі родичі та сусіди пальцем біля скроні крутили. “А вона стара, вас ще обкраде”,” Вам нема куди гроші діти, що ви все на чужу людину витрачатиме”, “А раптом та баба аферистка”. Знаєте, було так соромно слухати докори від родичів. Ну їм яка різниця? Ми хотіли добре діло зробити, а нас ще засміяли. 

Бабуся допомагає нам вдома. Поки я та мама на роботі, Юстина Теодозіївна приготує їсти, щось поприбирає. Вона варить нереально смачний борщик та смажить пиріжки. 

Мені інколи здається, що у нас вдома навіть люстра яскравіше стало світити. Любимо збиратися утрьох за столом, вечеряти або ж прогулятися біля будинку в парку. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!