https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/ty-prosto-zazdrysh-shho-meni-takyj-cholovik-odrazu-z-groshyma-popavsya-shhe-dovgo-zhytymesh-u-tyh-zlydnyah-navit-odyagu-normalnogo-ne-mozhesh-kupyty/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Мені зараз 26 років. Живемо з чоловіком та синочком (2,5) на орендованій квартирі. Стара однушка з поганим ремонтом, тут деякі меблі ще з часів союзу. Але грошей вистачає на комуналку та оренду, платимо 8 тисяч. Помалу відкладаємо на власну квартиру, вже назбирали половину суми.

Звісно, у декреті я пробула дуже мало, коли Матвієві був 1,5 то віддала його у ясла та пішла на роботу. Не роблю манікюр (хіба звичайним прозорим лаком малюю), фарбує та стриже сусідка за пару гривень вдома. Літні сандалі та сукні купую на секонд-хенді. Так, це дуже важко, але жертва заради власного житла. Тому от треба терпіти.

Чоловік Олексій сирота, з рідних була тільки бабуся Ольга. Але її не стало у 2020 через вірус. А мої батьки звичайні працівники. Тато охоронець на заводі, мама вчителька історії, інколи готує учнів до екзаменів.

Але є ще в мене молодша сестра, Ліля. От їй дуже пощастило вдало вийти заміж. Просто вхопила завидного кавалера, інакше не скажу. Познайомилася з Павлом на 1 курсі університету, разом навчалися. А його батьки великі мажори. Тато, Олег Васильович, власник заміського комплексу з відпочинку. Там лиш вхід коштує 500 гривень, а на території є ще готель, ресторани, великий пляж та навіть казино.

Мама, Анна Михайлівна, теж свій бізнес має – 2 салони краси. І процедури там недешеві. Прозустрічалася Ліля з Павлом лиш рік, а потім зіграли весілля. Її свекри та наші батьки – люди різного фінансового прошарку, але пан Олег та пані Анна прийняли душевно Лілю в родину. Навіть повністю оплатили весілля за своїх та наших родичів. Потім переселили молодят у свій будинок, точніше, палац. Ще й Лілі подарували машину з салону.

Ліля швидко народила дитину. І хоча племіннику вже 4 рочки, але сестра не поспішає шукати роботу.

– А нащо? Мій чоловік продовжує родинний бізнес. А я з дитиною сиджу, займаюся хатніми справами. Я не бачу потреби, аби працювати, – нарікала сестричка.

Хоча це гучно сказано. У свекрів є хатня робітниця, вона і готує, і прибирає. А Ліля “зайнята” своїми справами – фітнес, салони краси, шопінг та відпочинок. Вже цього літа встигла зі свекрухою поїхати в Єгипет та Туреччину. І я це не говорю з заздрощів. Просто хочу показати цей контраст.

Так от, тиждень тому приїхали до мами в гості. Ми купили тортик та шампанське. І Ліля за столом вирішила похизуватися:

– А ми купили ділянку в новому котеджному містечку. От, дивіться.

– Яка краса, – плескала мама.

– Десь до весни мають закінчити будівництво. Ми вже з Анною Михайлівною помалу меблі вибираємо.

– Гарно, дуже гарно.

– Ага.

– Ну а ти коли вже нарешті з тої бідності виберешся, сестричко? Все будеш з одної квартири та іншу перебиратися, а свого так і не купиш? Твій чоловік що, геть про родину не думає?

– Ну, Лілю, не всім пощастило переспати з багатеньким мужиком та вженити його потім. А бізнес – то заслуга свекрів, вони трудяги. Ти прийшла на все готове, по суті.

– Що? Та ти просто заздриш мені! Як то кажуть чого дурний бо бідний, чого бідний бо дурний!

Ми почали сваритися. Ліля всіляко принижувала мене та чоловіка, потім розвернулася та пішла геть.

А мама почала її захищати:

– Тобі так важко за сестру порадіти? Вони будинок купили!

– Не купили, а порадували свекри. Мамо, ну я рада, що Ліля має такого багатенького чоловіка!

– Годі! Не так тебе виховувала. Аби рідній сестрі такі дурниці говорити. Ото ти заздрісна душа, нічого доброго не маєш!

І я вже тоді на маму розлютилася, забрала сина та пішла додому. Вже тиждень не розмовляємо та навіть не телефонуємо.

Мене така позиція мами дуже засмутила. Ліля взагалі, відколи вийшла заміж – то такою пихатою фіфою стала, що словами не передати. 

Ми з чоловіком самотужки стараємося досягти всього найкращого!

Напишіть нам в коментарях у Facebook!