https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/ot-ty-vse-groshi-dodomu-vysylayesh-a-viku-dozhyvatymesh-na-vokzali-slova-vali-prymusyly-mene-zamyslytysya/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Вперше на заробітки я поїхала ще в далекому 2002 році. Скрута була страшна. Чоловік пив, діти не мали грошей ні на одяг, ні на навчання. Ще й в квартирі все валилося, ремонт жодного разу ніхто не робив. 

Коли я поїхала чоловік почав ще дужче випивати. Одного дня син подзвонив мені й сказав, що батька більше нема. Серце тих запоїв не витримало. Шкода, звісно, було. Та хіба ж я у чомусь винна? Хоча жінки в нашому місті саме мене звинувачували.

 – От не поїхала б на заробітки – чоловік не пив би так!

Та хіба ж я від доброго життя туди вирушила? Я багато працювала. Поступово заробила донечці на квартиру. Син вирішив будуватися на місці старого нашого будинку. Я не сперечалась, гроші нас все висилала. Так і жила увесь час – отримаю зарплату, розділю порівну і висилаю дітям. У них малюки, їм більше треба.

І ось після чергової виплати я вирішила піти з подругою на концерт, хоч трохи розвіятися. Валя також давно в Італії, та дітям вона висилає лише по 200 євро, решта собі відкладає. Ніколи не економить, подорожує, робить різні косметичні процедури. Ми з нею зовсім різні. Тоді вона мене й ошелешила словами:

 – От ти всі гроші додому висилаєш, а віку доживатимеш на вокзалі.

 – Чого це?

 – От побачиш. А хочеш спробуй перевірити дітей!

 – Як це?

 – А ти подзвони їм і скажи, що збираєшся повертатися назавжди і будеш жити в них. От і вивідаєш, хто до тебе і як ставиться.

Я спочатку посміялась зі слів подруги. А тоді замислилась. І вже на вечір подзвонила донечці:

 – Знаєш, щось у мене зі здоров’ям поганенько. Хочу повертатись. Житиму, мабуть, в тебе, бо ти ж донька!

 – Мамо, ти що? В мене ж двоє дітей. І Микола ще той характер має. В мене ніяк, пробач.

Засмутилась я через слова доньки страшенно. Та мала ще сина, котрий чудову й простору хату збудував на моїй ділянці. 

 – Сину, стомилась я від цієї Італії, буду повертатися! Підготуй мені кімнату!

 – Яку ще? Де?

 – В будинку. Ти ж на місці мого побудував новий. То де мені жити?

 – Мамо, ти що таке вигадала. Моя дружина втече, вона не схоче зі свекрухою жити. Та й взагалі, як я тебе доглядатиму? Це дочка має робити!

Поклала я слухавку і заплакала. Мала рацію Валя. А я вирішила, що більше ні копійки дітям не надішлю. Сабі на житло й на старість збиратиму гроші. Навіть не знаю, як з молодими спілкуватися надалі. Подруга радить вигнати сина з невісткою з будинку, бо ж за документами ділянка моя. Та це вже якось занадто, чи не так?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!