https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/povernuvshys-v-ukrayinu-donka-mene-tak-zustrila-shho-ya-teper-i-ne-znayu-chy-varto-bulo-te-vse-dityam-davaty-i-tak-yim-dogodzhaty/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Я 15 років гарувала в Італії. Все для дітей своїх старалась, бо сама їх виховувала. Кожну копійчину їм віддавала, собі все шкодувала та економила.

Чоловіка рано не стало, от я і подалась до чужої країни на краще життя дітям заробити. І сину, і доньці весілля зробила, кожному з них купила по квартирі, сама ж і досі на орендованій жила. Лише рік тому і собі купила квартиру та зробила в ній сучасний ремонт.

Повернувшись в Україну донька мене так зустріла, що я тепер і не знаю чи варто було те все дітям давати і так їм догоджати.

По приїзду я і сину, і дочці дала по 500 євро та навезла всім подарунків. Решту грошей вирішила за все своє життя, хоч раз витратити на себе і свої бажання. А мріяла я про відпочинок, бо за всі ці роки роботи і хвилинки вільної не мала.

Купила квитки до Туреччини, забронювала 5-зірковий готель all inclusive та збирала валізи, щоб поїхати відпочити та побачити світ.

В цей час у двері квартири подзвонили. Це була Валя – моя донька. Я відчинила і Валя з порогу почала мені дорікати, навіть не привітавшись.

– Ти куди зібралась? Що то за мати така, яка лише про себе думає? – кричала донька.

– Ти про що? Я не розумію.

– Ах ти не розумієш. Думала, що кинеш нам ті нещасні 500 євро і все? Можна їхати куралесити. Ти про нас із братом подумала?

– Про вас я якраз то і подумала. Все зробила, щоб ви ні в чому відмови не знали. Весілля поробила, квартири купила. У вас тепер є власні сім’ї і дуже хороші. Може ви самі вже собі раду даватимете?

– Он у других матері їм все віддають. Моїй подрузі мама, як приїхала, новеньку машину з салону купила. А ти що? Вирішила гроші на вітер викинути – на відпочинок зібралася.

– Так, бо за стільки часу я маю право відпочити та світ подивитись.

– Що ти там не бачила? Стільки років за кордоном.

– То і ти спробуй так само, як і я. Збирай валізи і вперед. Працюй і світ дивись, якщо час і сили будуть.

– Ти лише про себе й думаєш, на дітей власних тобі плювати.

– Ні, це я на себе весь час плювала, а все вам віддавала, та бачу – дарма. Ви того не цінуєте.

– Ну так… Багато зробила. Інші роблять ще більше.

– Я ще й заміж вийду і житиму у своє задоволення.

– Ще чого бракувало. Якогось мужика нам приведе.

– Не вам, а собі. Дозволу не питатиму, не маленька. Квартира своя є, то й приведу.

– То з такими темпами залишишся сама на старості років. Нікому буде і води подати.

– Як діти відмовляться і з заміжжям не складеться, то чужі люди за квартиру не тільки воду подаватимуть.

– Геть здуріла. Ну то і їдь, якщо тебе лише ти цікавиш.

Донька грюкнула дверима і пішла геть. Я далі продовжувала збирати валізу у свою подорож. В рішила, будь-що поїхати і не зважати на докори дітей.

Не так я виховувала своїх дітей. Невже заслуговую на таке ставлення до себе?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!