Нещодавно бачив збір на авто для військових і згадалась мені одна ситуація, якою хочу поділитись із вами.

Є у мене шкільний друг, однокласник Ромка. Вчився він поганенько, я трішки краще. Ми часто разом ганяли футбол у дитинстві, як і всі хлопці, тоді разом пішли навчатись до ПТУ на атослюсарів.

Мене професія захопила і я намагався занять не пропускати та ходити на всі практичні. Ромка тоді щось «хімічити» почав, якихось мутних знайомих завів. Бачились ми тепер рідко, хоч і жили в одному гуртожитку.

По закінченню навчання я пішов на роботу в місцеве СТО, а Рома з-за кордону зі своїми друзями почав машини ганяти. На тому і піднявся.

Зараз має свій автосалон, пару СТО і мийок. Я так і далі кручу гайки та гну спину на чужого дядю.

Якось ми з Ромою зустрілись. Він хизувався новеньким авто, яке собі купив. Про таку машину я міг лише мріяти.

Тоді зайшла мову за війну та армію.

– А ти чого не йдеш воювати? Що знав, кому треба підмазати? – питаю.

– Ні. Я приватний підприємець, плачу податки немалі та й військовим допомагаю. Ось нещодавно дрони закупив і передав, які хлопці просили – каже Рома.

– Та тих кілька дронів ситуації не змінять. От якби ти їм гроші дав ті, що на машину витратив. Чи хоч би на цю суму купив, що треба. Оце тоді була б допомога.

– Ти сам коли останній раз донатив? – перебив мене Рома.

– До чого тут це? Мова ж не при мене.

– То давай і про тебе поговоримо. То коли?

– Давненько. Ще на початку війни десь. Та я не вірю тим волонтерам. Збирають типу військовим, а гроші на себе витрачають.

– То знайомим сам щось купи, не через волонтерів. Чи збери з іншими суму потрібну для хлопців.

– В мене таких достатків, як у тебе немає. Ти й допомагай, а мене не чіпай. Я людина не багата.

Після цієї розмови Рома поїхав і не став більше говорити.

А на днях бачу, що він збір новий поширив. Та це ще що. Ту машину, якою до мене на зустріч приїжджав виставив на аукціон, де за донат кожен має шанс виграти. Показушник. Ще й суму загнув не аби-яку. Звісно, має гроші, то хвалиться. От нехай багаті і допомагають.

Я зараз піду візьму собі кави та поїду до друзів. Плануємо шашликів посмажити.

Тих моїх 20 гривень можна подумати щось вирішать. Колись ще закину.

Ну хіба ж я не правий?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!