Батькам доля брата завжди була цікавіша за мою. Я й досі вважаю себе непотрібною та зайвою у власній родині, але потім все повернулось до батьків бумерангом.

Батькам доля брата завжди була цікавіша за мою. Я й досі вважаю себе непотрібною та зайвою у власній родині.

Мій старший брат Сергій ніколи не хвилювався тим, аби заробити грошей, він знав, що батьки йому допоможуть.

Він запланована та довгоочікувана дитина, я ж – «випадковість», як колись сказав тато. Тому і ставлення до нас було відповідним. Що б я не робила, все було не так. Я закінчила школу із золотою медаллю та вступила на бюджет, але для батьків була все одно гіршою, ніж мій брат двієчник.

Відразу після школи Сергій вирішив працювати, але це тривало не довго. Він ніде не міг затриматись надовго, бо жодна робота не була його гідна. Як я дізналась згодом, брат крав гроші там, де працював і його вигонили, а борги повертали батьки.

Коли Сергій надумав одружитись, мама з татом оплатили весілля. Далі утримання братової сім’ї теж було на них. Про мене ж ніхто й не згадував.

Я вивчилась і пішла працювати менеджером. Жила на орендованій квартирі, приїздила в гості до рідних рідко, лише на свята. Та й то, чекали не мене, а подарунки, які я везла завжди. Згодом у мене з’явився наречений, про якого ще не встигла повідомити родичам. Збиралась це зробити під час святкування першого дня народження мого племінника.

Та, виявилось, мене чекав сюрприз, який не забуду ніколи. Коли свято було у розпалі, до мене підійшов мама й запитала:

– Яку суму ти плануєш давати своєму племіннику щомісяця?

– Що? – Не розуміла я про що мова.

– Ти сама, а у брата сім’я, йому допомагати потрібно. Нам з батьком уже важко все самим тягти і ти могла б нам полегшити життя.

– Я не розумію, чому повинна допомагати дорослому чоловіку, у якого є сім’я. Нехай Сергій іде працювати чи його дружина.

– У Сергія судимість за крадіжку…. – стиха сказала мама.

– Я все одно не збираюсь оплачувати життя брату і вам раджу це припинити.

На цьому моє святкування скінчилось і я пішла додому.

Мама спілкування зі мною підтримувала, а брат образився. Так, я від мами дізналась, що Сергій їх із батьком вигнав з дому (бо батьківський дім був тоді уже оформлений на брата).

Батьків я забрала до себе, і тепер доглядаю їх, а брат дзвонить і вимагає з них гроші, бо по іншому жити не вміє.

От і вийшло, що обожнюваний син начхав на батьків, а доглядає їх «випадковість».

Як би ви вчинили на моєму місці?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!