Оніщенко Людмила разом з Людмилою Миколаївною.

#Згадаймо_Героя

Він був єдиним сином у мами.
І міг би мати сьогодні свої 45…
ТАРАС КИРИЧЕНКО

народився 26 листопада 1977 року в Дніпрі.
У 1997 році закінчив Дніпропетровський механіко – металургійний технікум.
Працював інженером та менеджером.
А потім розпочалася війна.

В вiйськомат вiн прийшов. коли була четверта хвиля мобiлiзацiї, сам прийшов, без повiстки.
Командир роти Володимир Цірик довірив Тарасові виконувати обов’язки командира взводу 9-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади, хоча той і не мав військової освіти. Проте його авторитет як людини й воїна був настільки великим, що молодший сержант справився з обов’язками командира.

Бійці “дев’ятки” його дуже поважали. Одного разу, навесні 2015 року, коли хлопці виїхали у Селідове, щоб закупити цигарок, води та їжі, вони побачили банкомат, біля якого стояла черга та молода вагітна жінка. Черга з хлопців її не пропускала. Тарас підійшов та ввічливо попросив дати жінці зняти гроші поза чергою. Хтось там почав заперечувати, але тільки-но Тарік глянув на крикуна, той одразу заспокоївся.
Зі своєю бригадою пройшов Піски й інші гарячі точки.

Вiн дуже любив свою матiр часто про неï говорив. Переживав щоб з нею нiчого не сталось.
Загинув 6 серпня 2016-го біля селища Кримське Новоайдарського району Луганської області, підірвавшись на міні МОН-90.

Людина, яку завжди пам’ятатимуть у роті. Людина, яку завжди пам’ятатимуть в бригаді.
Пам’ятатимемо й ми.
Вічна шана Герою!