Відколи ми переїхали до свекрухи, моє життя перетворилось на пекло. Коли я вийшла за Антона була дуже щаслива. Але якось зустріла на вулиці одну жінку.

 – Не переймайся, стара і вас розлучить! – сказала вона.

 – Ви про що? Хто ви?

 – А ти не знаєш? Я колишня Антона. Нічого доброго не вийде у вас, ось побачиш!

Я нічого не розуміла, думала, що вона просто злиться, як колишня. Вирішила забути про цю зустріч. А згадала вже коли ми переїхали до Тетяни Іванівни. Та це було не відразу. Спочатку ми жили в обласному центрі, де і познайомились. Винаймали квартиру. Та тоді я завагітніла і мало не відразу почалась війна. 

 – Думаю, нам треба переїхати до мами.

 – Чому?

 – Треба всім в купі триматися, та й гроші економити, вони можуть знадобитися. А в неї великий будинок, місця вдосталь.

 Ми переїхали. Хата й справді була простора, доволі затишна. Ми облаштували кімнату, щоб з дитиною зручно було. Антон щодня їздив до міста на роботу. А я залишалась вдома. От тоді й згадала слова тієї жінки. Не минуло й місяця, як я почала почуватись зайвою в тому будинку. Чоловік приїжджав з роботи, свекруха накривала на стіл, а мене навіть не кликала. Вони сиділи й мило вечеряли. Зарплату Антон віддавав матері. Усі важливі питання вони вирішували між собою. Я права голосу вже не мала. 

Врешті я не витримала й почала сперечатись. Тоді, мабуть, свекруха вирішила, що я не підходжу її синові, як дружина. І почала налаштовувати Антона проти мене. Одного разу я почула, як вона йому каже:

– То й що, що вагітна, ти даватимеш гроші на дитину. Вона увесь час нервова, нічого вдома не робить. Як ти з нею далі житимеш?

Після цього я сказала чоловікові, що ми мусимо негайно переїхати. Та він не погодився. 

 – Чи ти не бачиш, що твоя мама нас розлучити хоче? Вона навіть навмисно мій одяг зіпсувала, аби нашкодити. 

– Ти вже якісь дурниці вигадуєш!

Врешті Антон обрав бік своєї матері. А я зібрала речі і поїхала до своїх батьків. Зараз моєму синові вже два роки. Чоловік  приїжджає до нас раз на тиждень і благає повернутися. Та я не вірю, що навіть якщо ми будемо жити окремо від його мами, вона дасть нам спокій. Як гадаєте?