Розумію, що життя – дуже складна штука і часом ми коїмо різноманітні дурниці. Моментами навіть спокута не в змозі зарадити ситуації і повернути все на свої місця. Щось подібне трапилося і в мене. Хоча, здавалося б, з ким не буває…

Того дня моя жінка приїхала додому швидше, ніж обіцяла. Вона гостювала у подруг і казала, що, ймовірно, навіть залишиться у них на цілу ніч. Я, власне, на це і розраховував. До слова, Іринка вагітна. Ми чекали на поповнення в сім’ї. І залишалося ще місяців 3 до появи на світ нашої донечки. Вона знала, що я точно в дома. Я пообіцяв їй, що приберу в домі, бо їй це зараз важко дається, і дивитимуся телевізор. 

Так, я збрехав. Мало того, що я не прибрав у квартирі. так ще й додумався коханку до нашої спальні притягти. Думаю, коли дружина відчинила двері, то переш, що відчула – запах Аллиних парфумів. Вони у неї дуже різкі, а тримаються у приміщенні ще пів дня після того, як вона піде додому. 

У квартирі, до слова, було темно. Я повимикав світло, залишивши тільки те, що в спальні. Далі Ірина почула звуки, що долинали з нашої кімнати. Десь цієї миті у її голові й почали складатися пазли. Дружина ввімкнула світло в передпокої і обережно підійшла до спальні. Тоді я почув, як до нас хтось ввірвався. 

Іра застала нас на гарячому. Я спочатку навіть розгубився. 

Найдивніше те, що вона навіть нічого нам не скала, не влаштувала істерику, не плакала. Просто ігнорувала мене, тікаючи з дому. Я намагався її зупинити і пояснити все, але марно.Вона швиденько вийшла з квартири, забігла у ліфт і спустилася вниз. Доки я одягнувся і вибіг за нею, Іра вже сіла в таксі і поїхала невідомо куди.

Відтоді всі мої справи, як і життя цілком, пішли нанівець. Іра більше не слухала мене, не приймала вибачень та ігнорувала пояснення. Наступного дня вона приїхала, зібрала речі і пішла. Я вважав, що вона сильно погарячкувала, піддалася емоціям. Усе ж таки ми чекаємо на спільну дитину. Можна було б і лояльніше поставитися до всього. 

Через цей випадок зіпсувалися стосунки і з рідними, і з друзями. Іра їм усе розповіла. Довіри та поваги від них тепер годі було чекати. 

Дружина не відповідала на мої дзвінки і не пускала в материн дім. Тільки єдиний раз зателефонувала мені сама і сказала, що подає на розлучення.

Це було якраз те, чого я не хотів найбільше. Можна навіть сказати, що боявся. Я ж так сильно хотів стати батьком, а тепер мене такої можливості позбавили. Та й взагалі це була єдина зрада у моєму житті. Досі я ніколи собі такого не дозволяв, а тієї ночі просто випив забагато. Думаю, таке можна було б і пробачити заради малюка. Так, Алла була закохана в мене і не раз залицялася, але далі флірту досі ніколи не доходило. І взагалі це вона у всьому винна, а не я. Я навіть гадки не мав, як далеко це може зайти. 

Навіть після розлучення я ще довго просив вибачення в Ірини. Чекав її біля під’їзду, слав квіти та подарунки, але нічого не допомагало. Іра не бажала мене бачити. Вона поставила крапку і заявила, що дитину роститиме сама. 

Через це я став дуже нервовим та розсіяним. Частіше сварився з колегами, роботу робив абияк, нічого не хотів більше. Словом. життя рушилося.  А там і Алла всьому жіночому колективу похвалилася своїми досягненнями і скоро вже цілий офіс знав, що я – зрадник.

Тепер так хочеться повернути час назад.

Найближчий друг, який єдиний не відвернувся від мене, радив просто бути завжди поруч з коханою. Не нав’язуватися, але неодмінно з’являтися в її полі зору. Не знаю, чи це допоможе, але спробувати варто.

Може, після народження дитини все зміниться.

Ви б пробачили зраду чоловікові? 

Чому?