Думав, що взяв у куми порядних людей. Але, те, як вони нас зустріли на гостині – словами не передати, яке розчарування!

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/dumav-shho-vzyav-u-kumy-poryadnyh-lyudej-ale-te-yak-vony-nas-zustrily-na-gostyni-slovamy-ne-peredaty-yake-rozcharuvannya/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Ми з кумом – колеги по роботі, обоє працюємо у банку. Віктор – хрещений батько моєї Оленки. Так вже склалося, що після одруження чоловік наполегливо зайнявся ремонтом квартири, яка парі дісталась у спадок від бабусі. Житло було у дуже занедбаному стані. Стільки я нарікань наслухався від Віті:

– То б легше було нову квартиру купити. От тільки б гроші!

І тут друг починав мене просити про гроші у борг. Спершу пару тисяч, потім – більше. Повертав довго, іноді навіть по пів року. Про мою Оленку я навіть не веду мови. Бо він, як хрещений батько, ніколи не купив нічого гідного. Все запхає дитині якусь шоколадку і сухо скаже:

– Та я не мав часу по магазинах ходити, сам розумієш, у мене ремонти.

Однак моя дружина Настя була вкрай незадоволена таким родичем:

– Інші похресницям якесь золото дарують чи дорогі іграшки. А ти для цього Віті, як банкомат. Нащо ми тільки брали його в куми?

– Вже цікаво, що він собі вибудує за твої гроші!

Мені й самому хотілось подивитись, як облаштувався кум. Тому коли він запросив нас на новосілля, очі загорілись цікавістю:

– І похресницю візьміть, я б з нею погрався.

Потім Вітя почав хвалитись, стільки всього вже устиг придбати, а згодом додав:

– А решта гості подарують! – і натякнув мені, – Нам на кухню потрібна окрема морозильна камера.

Я відвідав не один магазин побутової техніки. Дружина ще сміялась:

– А ти купи йому краще магнітик, а морозилку вже він сам.

Але я так не міг. На новосіллі всі зібрались за одним столом. Дружина Віті Оксана довго метушилась на кухні. Я ще думав: “Що за кулінарні шедеври вона готує?” Та за столом нас чекали звичайні канапки, сирна і м’ясна тарілка і кілька салатів. Мене розлютило, що за такий подарунок така віддяка і я вирішив підколоти друга:

– А для чого вам морозилка? Може, щоб борги заморожувати?

Віктор почервонів, на обличчі з’явилась напруга. Він щось пробурмотів собі під ніс і насупився. Весь вечір навіть не дивився у мій бік. А після того, як гості розійшлися почав кричати:

– Як ти посмів мене зганьбити перед родичами? Я тобі довіряв, як другу.

– Справжньої дружби між нами ніколи не було. Ти завжди мене використовував.

Ми з дружиною встали з-за столу і вийшли. Такого сорому я не відчував ніколи. Найбільше не розумію, як я міг стільки часу терпіти цьому нахабі. Потрібно було одразу поставити його на місце.