– То ти пані, з заробітків приїхала, а мені гроші на свято пожаліла? Ото, сестричко, заслужила від тебе такої пошани!

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/to-ty-pani-z-zarobitkiv-pryyihala-a-meni-groshi-na-svyato-pozhalila-oto-sestrychko-zasluzhyla-vid-tebe-takoyi-poshany/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Я приїхала до України на 2 тижні, якраз отримала відпустку на заводі. Ще й співпало, що у сестри молодшої Віталіни було свято, 55 років. 

Спеціально купила в Італії багато кави (для неї та мого сина з невісткою окремо), цукерки, консервацію, томати, рибку, сири, нарізки з м’яса різні, олію та по пляшці вина. Вийшло зібрати аж 2 величезні сумки, ледь помістилися в автобус. 

Я працюю в Катанії (бо біля Італії курортне містечко на Сицилії) покоївкою вже років 15 точно. Ви ж самі розумієте, чого деякі жінки виїжджають на заробітки закордон. Було важко дуже самотужки ростити сина, бо чоловік проміняв нашу родину на молоду коханку. Ще й щось так накрутив у суді, що нічого не платив на аліменти. 

Знала, що в чужій країні буде важко, але не уявляла, що настільки. Жило нас 4 жіночок (всі заробітчанки) в одній невеличкій кімнатці. О 5 ранку мали вже бути готові в готелі та прибирати. Бігаєш з одного поверху на інший, збираєш брудні речі, все обережно під лінійку прибираєш.

І, вибачте за такі деталі, але мали до блиску натирати туалети та біде. Звісно, бували хороші гості, які нам залишали чайові, не хамили, дякували. Однак, на Сицилії постійно був великий потік туристів та я не мала нагоди навіть на свята до України поїхати. 

Як я плакала щовечора від втоми, як у мене трусилися руки та ноги. А як сумувала за Дмитром – то взагалі словами не передала. 

Але як то кажуть “все, що не робиться – робиться на краще”. Дякувати Богові, що допомогла синові фінансово. Та і Діма зараз має свою родину та бізнес. Я вже думаю, аби повертатися в Україну та з онуками няньчитися. 

Так от, у суботу ми всі разом зібралися до Віти в село. Купили великий букет троянд, шампанське та я поставила у конверт 200 євро (то, на секундочку, майже 9 тисяч). Діма з Наталкою окремо купили від себе набір посуду на 10 персон.

Віталіна все життя в селі, має господарку, але коштів все одно бракує. Я їй не раз пропонувала їхати на заробітки.

– Ой, буду я за 100 євро унітази мити! – фиркала сестра. 

Посиділи ми добре, а коли під вечір я почала допомагати посуд мити, то Віталіна дістала конверт.

– А це що таке?

– Що?

– Ну це, – і тицяє в обличчя конверт.

– Подарунок. Ти краще їх не міняй, а відклади…

– Слухай, я тобі що, якась чужа людина чи рідна сестра?

– Ти про що, Віталіно? Я тобі подарувала 200 євро…

– Теж мені, заробітчанка, а так мало привезла. Добре, що синові квартиру купила. А я он думаю, як дітей та онуків прогодувати. Що, про рідних геть забула? Пошкодувала, так? 

– Віто, на що ти образилася?

– Ну, ти ж у нас фіфа велика, пані в Європі. Он, яку сукню собі купила, туфлі, телефон. А я в секонд до міста їду, аби одягатися. 

Наступного ранку ми поїхали до міста, Віта мене навіть не обійняла на прощання. Дуже образилася, син та невістка це також помітили, але я не вдавалася у деталі. 

Але не розумію, чим так сильно скривдила сестру. 200 євро – то зараз як середня зарплата. Хіба це мало? 

Чи вона гадає, що я на заробітках лиш відпочиваю? Та працюю, як та конячка, навіть на море нема як вийти. 

Я ж не раз пропонувала Віті роботу, там попит на підробіток шалений. Навіть на літо поїхати і грошей заробити. 

Чим я так сестру скривдила, скажіть?