Їхала вчора 47 маршруткою з центру на Сихів. Чую, як водій виганяє бабусю з салону. І ніхто за неї не заступився!

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/yihala-vchora-47-marshrutkoyu-z-tsentru-na-syhiv-chuyu-yak-vodij-vyganyaye-babusyu-z-salonu-i-nihto-za-neyi-ne-zastupyvsya/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Вчора ввечері їхала з центру на Сихів. Заходжу у 47-А, вона завжди набита, людей багацько. Передаю за проїзд, читаю в телефоні останні новини з фронту.

І тут чую, як хтось починає кричати лайкою “ану йди геть звідси” (ну, там була інша версія, я просто це цензурно написала)

Знаєте, водії часто виганяють якихось пияків чи циганів. А тут повертаюся і бачу бабусю. У легенькому пальту, тримає у руках сумочку, стоїть і щось рахує

“Може, це не до неї кричав водій, а до інших?” – думаю, але витягаю навушник з одного вуха та скручую музику, аби добре почути. 

Пані, аби платите за проїзд, або виходите! – кричить водій далі. 

А інші пасажири просто мовчать, ніби води в рота набрали. Молоді хлопці просто слухають музику, повернули всі голови до вікон, удають, що нічого не було! 

Тут я вже не витерпіла. Знаєте, мене тато колись навчив захищати слабших.

– Ось, тримайте. Бабусю, пройдіть, – кидаю водієві погнуті 20 гривень та беру бабусю попід руку. 

Бачу, що на ряді для пенсіонерів та людей з фізичними обмеженнями розсівся якийсь молодий хлопець

– Ану, ти, поступися місцем, давай!

Той хлопець так глянув на мене, ніби я йому хату хотіла спалити. Допомогла бабусі сісти.

– Дякую, сонечко, мені просто не вистачало, так не зручно вийшло, – тихо каже бабуся. 

– Нічого, бабусю, все добре.

Старенька проїхала всього 4 зупинки та вийшла на Личаківській вулиці. 

І хоча мені тільки 24, але я не розумію одного – чому люди такі жорстокі та байдужі? Та бабуся просто не могла заплатити за проїзд, чому ніхто їй, крім мене не допоміг? От знаєте, всі люди переймаються тільки за власні проблеми. А хто цим літнім людям допоможе, як не ми? 

Я не кажу, що всі погані та такі безсердечні. Але от допоможіть комусь хоча б раз. Віднесіть продукти бабусі чи заплатіть за когось у транспорті. Для вас то дрібниця, а іншим дуже приємно. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач