https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/pislya-chergovoyi-poyizdky-do-babusi-syn-skazav-shho-bilshe-tudy-ni-nogoyu-ya-dovgo-ne-mogla-zrozumity-shho-zh-trapylos-i-vreshti-diznalasya-pravdu/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Щороку влітку я відправляла свого сина Дениса в село до бабусі, моєї свекрухи. Раніше йому там подобалось, та цього разу, хлопчик повернувся значно раніше запланованого. Я не розуміла, в чому річ. Там його друзі, природа, річка, всі харчі домашні. Почала випитувати:

 – Що сталося, синку!

 – Я туди більше не поїду! Досить з мене!

Його поведінка мене лякала. Подумала, що може це перехідний вік, усіляке таке. Подзвонила свекрусі. 

 – Він що посварився з кимось!

 – Еге ж, посварився, вигнала я його. Злодієм твій син росте! І все це результат твого виховання! Хоч би зізнався, ще й бреше в очі!

 – Не може бути! Денис не такий!

 – Розкажи мені, який він! Вкрав в мене гроші. Я лишень пенсію зняла з картки, все зникло. 

 – Скільки там було?

 – Шість тисяч! А тоді бачу, гроші в нього з’явились, планшет приніс, сказав, що в друга купив. От за мої гроші взяв його! Спитай свого бандита! Хоча певно й тебе обманюватиме!

Я не могла в це повірити. Вирішила поговорити з сином.

 – Ти й справді взяв бабині гроші?

 – Ти що? Які? Ні копійки в неї не брав. Нащо мені вони?

 – А звідки ж планшет!

 – Чи ти не знаєш, що в мене власні кошти є, які я збираю. А Сашко свого старого планшета мені за тисячу гривень продав. Я самий заплатив. 

Я повірила синові. І вирішила, що йому й справді краще більше до бабусі не їхати. Та спокою не давала думка, що свекруха й справді думає, що він вкрав. Взяла я гроші й поїхала до неї.

 – Ось шість тисяч. Син їх не брав. 

 – То нащо віддаєш!

 – Аби ви мали гроші.

Вона взяла конверт, а я поїхала додому. Минуло кілька тижнів і раптом подзвонила мені.

 – Чого Денис більше не приїжджає!

 – Не хоче, щоб його злодієм вважали.

 – Знаєш, я знайшла ті гроші. Я їх сховала і забула. Твої поверну!

 – Не треба, лишіть собі про всяк випадок! Кошти можна повернути, але гарні взаємини – ні! 

Вона почала просити, аби я привезла Дениса. Але я не хочу його примушувати. Мене засмучує самий факт, що вона подумала, що він краде. Ще й сказала, що це моє виховання. Чоловік зі мною не згоден. Стверджує, що старим людям треба пробачати такі речі. А я так не думаю. Що ж вона наступного разу скаже? А як би ви робили?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!