– Тамаро, а можеш мої покупки в зошит записати, а я отримаю зарплату, і віддам, – тихенько спитала продавчиню в нашому сільському магазині Галина.

– Що, знову? У тебе вже і так борг в три тисячі гривень, – невдоволено відповіла Тамара.

Я стояла позаду, глянула на Галину, яка тримала в руках хліб, цукор і олію, і мені її так шкода стало, що я навіть забула про те, що саме вона стала причиною того, що моя сім’я розпалася.

В підсумку, кожна з нас отримала по заслугах, і багато років я тримала на неї і на свого колишнього чоловіка образу, але зараз розумію, що і справді добре люди кажуть, що все, що не робиться, все на краще.

Я прожила з своїм чоловіком 18 років, і тут я дізнаюся, що він в місті, куди щодня їздив на роботу, завів собі іншу жінку. Мені про це добрі люди розповіли.

Я не вірила, бо ми з чоловіком жили дуже добре, ніколи навіть не сварилися серйозно. Але коли я поїхала в місто, то сама переконалася, що чутки ці не безпідставні.

Проте, в той вечір, як і в усі попередні, Іван повернувся з роботи додому, наче нічого й не було.

– Як справи? – питаю я у чоловіка.

– Добре, – спокійно відповідає він.

Тоді я не витримала, бо зрозуміла, що чоловік так все життя буде виляти і мене дурити, і першою почала незручну розмову.

– Ти її любиш? – кажу.

– Кого? – вдав здивування чоловік.

Я пильно глянула на нього, так що він зрозумів, що я все знаю, і немає сенсу викручуватися.

– Вона для мене нічого не означає. Я люблю тільки тебе, – став виправдовуватися чоловік.

Рішення про розлучення далося мені дуже важко, адже не так просто викреслити 18 років спільного життя, та все ж, я наважилася, бо не змогла пробачити зраду. Є люди, які б змогли, напевно, а я ні.

Іван зібрав свої скромні пожитики (бо жили ми у мене вдома), і поїхав в місто до своєї нової пасії. Як я потім дізналася, звати її Галина, і вона років на 15 молодша від мого чоловіка.

У Івана з Галиною почалося своє нове життя, у них навіть дитина народилася, а у мене своє. Я вирішила, що поїду в Італію на заробітки. Нагальної потреби в грошах у мене не було, та й будинок я мала, просто мені дуже захотілося щось кардинально змінити, як то кажуть, почати життя спочатку.

Наш син поїхав в столицю вчитися, а я подалася за кордон. В Італії мені пішло добре, в мене навіть була можливість вийти заміж за італійця, але я не захотіла. Я працювала, заробляла, а гроші відкладала.

І ось тепер я приїхала додому у відпустку. Почула новину, що мій Іван з тією Галиною і їхньою спільною дитиною повернувся в село, зараз живе у своєї мами, моєї колишньої свекрухи. Подейкують, що Іван дуже опустився, заглядає у чарку, не працює.

В магазині я мала нагоду переконатися, що все це не просто чутки, бо Галина не мала грошей навіть на найнеобхідніші продукти.

Тамара таки пожаліла її, і знову записала їй борг у зошит. Галина вибігла з магазину, навіть не помітивши мене. А коли дійшла черга до мене, то я спочатку заплатила за свої продукти, а потім сказала, що хочу сплатити борг за Галину.

– Та ти що! Це ж майже 4 тисячі гривень, – сплеснула руками Тамара.

Але я її запевнила, що нічого, і я все заплачу.

Я і сама не знаю, чому я це зробила. Мені її по-людськи дуже шкода. Не того чоловіка вона собі вибрала для життя. Іван не хоче старатися ні для неї, ні для їхньої дитини, якщо навіть на хліб не заробляє.

А ще, я собі подумала, що добре було б, якби мій син налагодив стосунки з новою татовою родиною, адже там у нього росте рідний брат.

А яка ваша думка? Чи правильно буде так зробити?

Спеціально для Українці Сьогодні.