– Та після такого святкування я б ще три дні мала, що їсти вдома! – день тому дорікала свекруха. – Як так, що й солодкого не залишилося?Свекруха ще з порога почала оглядати мою хату. Потім оцінила мій зовнішній вигляд. А за столом, як вона себе поводила. Цілий день я відчувала себе офіціанткою, що тільки бігала з тарілками. Свекруха ще й строго оцінювала кожну страву. Я ж думала, що після святкування все скінчиться. Але основний “десерт” залишався попереду. Сподіваюсь на вашу підтримку.а Як би ви вчинили?
Рубрика:
https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/ta-pislya-takogo-svyatkuvannya-ya-b-shhe-try-dni-mala-shho-yisty-vdoma-dorikala-svekruha-yak-tak-shho-j-solodkogo-ne-zalyshylosya/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36
Чоловікові відзначали 35 років. То ніби й не дуже кругла дата.
Я думала, що день народження Сергія ми відсвяткуємо у спокійній домашній обстановці. Напередодні Сергій уже передав значну суму свекрусі на ліки. Тож всі затрати на святкування лягли на мої плечі. Спершу ми з чоловіком планували скромне святкування в сімейному колі. Я навіть хотіла йому зробити якийсь подарунок. Та згодом виявилось, що на день народження свекруха уже скликала цілу сім’ю. Я ж зайнялась підготовкою до цього застілля. Навіть з роботи довелось відпроситись, щоб все приготувати належним чином.
Під час застілля Сергій насолоджувався процесом святкування. Я ж увесь день бігала з тарілками, навіть не мала, як до столу сісти. Свекруха ж не соромилась критикувати мене перед гостями. Алла Андріївна постійно нарікала, що з мене ніяка господиня:
– Дивіться, які салати з самого листя!
– Доню, а ти хоч би мікрохвильову піч помила. Чи як збираєшся гріти їжу для гостей?
– А нащо ти вже десерт принесла? Ми ще теплих страв не скуштували.
Я все чекала, коли цей день скінчиться і ми нарешті залишимось з Сергієм удвох. Та після ситного обіду, чоловік став нарікати, що я відправила його маму з порожніми руками.
– Та після такого святкування я б ще три дні мала, що їсти вдома! – вичитувала по телефону свекруха.
Сама ж і словом не обмовилась про те, як мені важко було. І Сергій навіть фінансово не вклався у святкування.
– Кохана, а де ж мій подарунок? – тільки й перепитав він.
– Ти вчора все отримав досхочу. Гарне було святкування?
Наступного дня свекруха заявилася, щоб перевірити, чи встигла я навести лад після святкування. Потім попросила зробити їй чаю і ще здивувалась:
– Як так, що в домі вже й не залишилося солодкого?
Тоді я чоловікові наказала вимітатись, більше не було сили терпіти це знущання. Я ж не знаю, як маю протягнути до кінця місяця. Та Сергія з його сімейкою більше не хочу бачити. Так мені це все остогидло. Свекруха мені ж кожен день нагадує про те святкування. Але я цим не переймаюсь. Нехай тепер святкують удвох усі сімейні свята, тоді й побачимо, хто краща господиня.
Можливо, читачка погарячкувала? Як би ви вчинили на її місці?