Надія Совтус

 

Мамо ! – браму відкривай ,

син іде додому ,

мамо : – прошу вибачай ,

мені молодому …

Тобі рану залишив , на усе життя ,

скоро в засвіти пішов ,

я твоє дитя .

Не хотів я помирати , кликав допомогу ,

ох , як страшно бій приймати ,

не чути нікого .

Марив я селом і хатов , марив я тобою ,

кругом падали солдати ,

небо наді мною .

Обіймало мене сонце твоїми руками ,

а я думав , що усе це ,

вдома над гаями .

Побіг малим на Памірки , і хлопці сусіди , помірявся до одвірка ,

скоро в школу піде .

І пішов , і ти за мною, за руку водила ,

обірвалась життя – нитка ,

і ти затужила …

Не сумуйте так за мною , бо я недалеко,

Ангелом в небі літаю ,

і тужу лелеков …

Пливе ” Кача по Тисині “… слухаю музики , вже буду я вдома нині ,

і по вічні віки …

ВІЧНА Пам’ять тобі дитино ,

наш ГЕРОЙ , наш відважний СИН ,

ти за неньку , за Україну згинув ,

над котрою тужливий клин .