Зі своїм двоюрідним братом Ванею ми були одногодками. Він жив у селі, і я часто гостювала у його батьків під час літніх канікул.

Ми товаришували, гуляли, грали. А коли роз’їжджалися по домівках, телефонували один одному, або листувались смс повідомленнями.

Але чим старші ставали, то рідше бачилися. Зрештою, взагалі перестали спілкуватися. Я поїхала вчитися до столичного університету, а по закінченню, влаштувалась на добру посаду. Зарплатня дозволяла подорожувати, і кожну відпустку я їздила за кордон.

Якось приїхала побачити наших спільних з Іваном родичів. Вони розповіли, що нещодавно брат був у них у гостях. Звісно, стосовно мене він не проминув заявити:

– Ой, Ірка тільки й може, що по “заграницям” їздити. У цій фразі я відчула нотку заздрощів, адже сам Ваня жодного разу за кордоном не був.

Незабаром я взяла маленьку квартиру-студію в іпотеку. Зробила гарний ремонт, і ніяк не могла натішитися своїм житлом. Я так втомилася блукати по орендованих квартирах, що тепер була по-справжньому щасливою.

Аж раптом мені зателефонував Ваня і напросився в гості. Я, звичайно, не стала йому відмовляти. Хлопець теж приїхав підкорювати Київ і, на той момент, перебував у пошуках роботи.

Як тільки брат з’явився на порозі, одразу ж видав:
– Та це ж нірка для мишки!
Але я була готова до такого настрою і вирішила не зважати, адже Ваня просто заздрить.

Він так уважно розглядав стіни та стелю, але при цьому вдавав, що нічого його не дивує.
– А ось з’явиться у тебе хлопець, заміж вийдеш, діти підуть, зовсім буде тісно, — заявляв Іван.

Я тільки посміхнулася і не проминула підколоти:
– А якщо в тебе дівчина з’явиться, куди її поведеш? На орендовану квартиру? А точніше кімнату через стіну з сусідом?
Але цей розумник проігнорував моє запитання, і нічого на це не відповів.

Потім він поцікавився моєю роботою і ненароком натякнув на те, щоб я влаштувала його до себе. Проте все було не так просто. Від співробітників була потрібна спеціальна освіта, якої у Вані не було.

Весь вечір я дивилася на годинник і чекала, коли він нарешті піде. Але, просидівши до пізна, мій зухвалий братик вирішив залишитися з ночівлею в моїй нірці.

Пізніше хлопець роздзвонив тим же родичам про мою крихітну квартирку, і про те, що на роботі я не маю ніякої ваги, адже навіть не можу прилаштувати братика до своєї контори.

Через пів року я спалахнула ідеєю придбати машину. Купила вживану іномарку економкласу. На дорожчу модель не було грошей, та й не хотілося, адже це мій перший автомобіль. І знову тут-таки з’явився Ваня.

Мені здалося, що він зателефонував з однією метою, щоб довести, що моя машина – повна фігня. Сам хлопець катався на батьківській, тому, що зачепив одного разу чужу автівку, а потім і зовсім продав свою. Так ще й гроші прогуляв невідомо де.

Від нашої дитячої дружби не залишилося й сліду. Я відчувала лише негатив, та заздрість з боку брата. Після спілкування з ним залишалися якісь неприємні почуття.

Коли Ваня вкотре дзвонив мені, я вже заздалегідь знала, що нічого хорошого він мені не скаже. Тому іноді навіть не брала слухавку, щоб не псувати собі настрій.

Я вийшла заміж, і переїхала до квартири чоловіка. Свою студію почала здавати студентам. Іван і тут не промовчав. Він заявляв, що під вінець я пішла не через кохання, а скоріше через його квартиру.

Чим налагоджувати власне життя, невгамовному братику цікавіше було спостерігати за моїм. Замість того, щоб заробляти, та покращувати свої житлові умови, та матеріальне становище, мій брат вліз у борги.

Його звільнили з роботи за якийсь негаразд. Нині він повернувся до свого села, та сидить на шиї у своїх батьків. Вони ще й борги за нього віддають! Ось до чого призводять заздрість, та відсутність мізків! Можливо й у вас є така рідня? джерело