https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/koly-ya-diznalas-do-kogo-bigaye-mij-maksym-ostatochno-rozcharuvalas-v-lyudyah-vmyt-ya-vtratyla-dvoh-najridnishyh/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Я завжди була дуже скромною дитиною. Повною протилежністю своєї мами. Вона мене народила в 17 років і покинула на бабусю. Я зростала з відчуттям того, що нікому не потрібна. Ненька ж згодом поїхала до Італії. Закрутила там зі старим італійцем. Час від часу вона висилала гроші. Навіть не дзвонила поцікавитися моїм життям.

Та я змирилася. Багато вчилась, гарно закінчила школу й вступила до університету. Згодом отримала диплом і відразу ж почала працювати. І саме на роботі я зустріла Максима. Він був старший за мене на дванадцять років, мав доволі високу посаду. Усі ним захоплювалися. Не дивно, що й я закохалась по самі вуха. Тож коли такий чоловік запросив мене на побачення – мало не зомліла від щастя.

Всього за рік ми побралися і я відразу ж завагітніла. Жили ми дуже добре. З часом син виріс, а я повернулась на роботу. Ми з чоловіком мріяли ще про доньку. Та якось мені подзвонив незнайомий номер:

 – Привіт! Це я, твоя мама! Я приїхала.

Я не могла в це повірити. Ненька відразу ж прийшла до нас. Ви б бачили, який вона мала вигляд. В коротній спідниці й прозорій кофті. Ось як бабуся з’явилася до свого онука. Мені відразу ж не сподобалось, як вона поводиться з моїм чоловіком. Якось вона навіть сказала.

 – Твій Максим мені більше підходить, ніж тобі!

Відтоді я її до нас майже не запрошувала. Та ненька купила квартиру неподалік. Виявилось, що італієць вигнав її, через зради. От і вирішила повертатись. 

Якось ідучи з роботи я згадала, що мама просила купити їй гарну скатертину, як у нас. Магазин якраз біля мого офісу. Тож я забігла і вирішила відразу занести. Водночас подивитися, як вона все там влаштувала. 

Я увійшла, двері були відчинені і побачила кросівки Максима, а тоді почула його голос. Зазирнувши до кімнати, я побачила свого чоловіка з мамою у ліжку. Я мало не знепритомніла. А тоді відразу втекла. Доки чоловік повернувся – зібрала сина і поїхала геть. Знову моїм притулком став дім бабусі. Та надовго ми там не залишались, поїхали до Англії. Там подруга жила й працювала, допомогла мені.

Минули роки, перш ніж я змогла пережити цю зраду. І якось мені написала мама:

“Доню, я розумію, що ти не зможеш пробачити! Та ти мусиш знати. Я дуже хвора, в мене рак, довго не житиму. Максим покинув мене, щойно про це дізнався. Та до цього всього я народила донечку, твою сестру. І тепер благаю, щоб ти стала мамою для цієї дитинки. Вона не винна ні в чому, їй всього два роки. Виховуй Алісу, наче доньку. А я буду просто бабусею, котра помирає!”

Прочитавши листа, я гірко заплакала. Не знала, як реагувати. Зараз я в розпачі. Вже взяла квитки додому. Та що робити? Забирати сестричку, котру мама народила від мого колишнього? І як пробачити мамі, котра помирає?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!