– Йому там теж важко, бо треба за все заплатити, до того ж він не сам, а з сім’єю. Дружина його в декреті, працювати ще е може. Все він сам тягне. Вам теж треба Олега зрозуміти, чим міг, допоміг – відповіла подруга, коли я їй на брата поскаржилась.

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/jomu-tam-tezh-vazhko-bo-treba-za-vse-zaplatyty-do-togo-zh-vin-ne-sam-a-z-sim-yeyu-druzhyna-jogo-v-dekreti-pratsyuvaty-shhe-e-mozhe-vse-vin-sam-tyagne-vam-tezh-treba-olega-zrozumity-chym-mig-dopomig/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Соромно писати вам та жалітись на рідного брата, але мушу виговоритись.

У нас звичайна сім’я – я, чоловік та донька. З нами ще живе моя мама, бо вже літня людина та потребує догляду. З татом вони розлучені, та його вже й на цьому світі давно немає.

Є у мене ще брат. У нього своя сім’я – дружина та двоє дітей. За професією він будівельник. Олег майстер своєї справи. В Україні він збудував гарний дім для сім’ї.

Олег все життя по заробітках їздить. А перед початком війни якраз до Німеччини виїхав. Ми ж залишились тут.

Як нам важко не було, та брат ніколи не допомагав, хоч добре знає, що мамина пенсія лише на ліки йде, а все решту ми купуємо. Дуже важко, особливо у теперішній час.

Згодом брат ще й свою сім’ю до себе забрав, мені ж навіть не запропонував виїхати. Мені так образливо.

З того часу від нього ні слуху, ні духу. Лише з мамою іноді телефоном спілкується. Я ж на нього ображаюсь за його посилку, яку він нам відправив через рік від початку війни.

Ми з мамою не могли дочекатись, щоб побачити, що ж там таке. Але, краще б ми її не забирали, бо то ж насмішка якась.

У коробці були крупи, консерви, якесь печиво, олія, 3 шоколадки та ліхтарик. Можна подумати у нас того добра тут немає. Краще б грошей передав, бо знає, як нам тут важко.

Я навіть подрузі на брата поскаржилась, а вона на його бік стала, уявляєте. Каже:

– Йому там теж важко, бо треба за все заплатити, до того ж він не сам, а з сім’єю. Дружина його в декреті, працювати ще не може. Все він сам тягне. Вам теж треба Олега зрозуміти, чим міг, допоміг.

Я навіть з нею через брата посварилась. Вони там за кордоном не бідують, а рідним допомогти не хоче. Так Світлана ще його захищати стала.

Мама теж мене підтримує, але з Олегом спілкуватись не перестала.

Хіба ж я не права? Сидять у своїй Європі, поки тут люди помирають, а тоді повернуться назад і розповідатимуть, як їм там було важко і як вони переживали за всіх. Патріоти великі.

Ви маєте таких родичів чи знайомих?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!