https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/ya-posluhala-dochok-ta-perepysala-na-nyh-kvartyru-odnak-koly-povernulasya-z-zarobitkiv-to-zrozumila-shho-teper-prosto-ne-mayu-de-zhyty-adzhe-dity-rozporyadylysya-inakshe-tsym-zhytlom-nizh-ya-ochikuv/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Мене звати Оксана. Нещодавно я вийшла на пенсію. І вирішила не сидіти дарма, а поїхати на заробітки в Італію. Я знала, що моя поїздка за кордон буде тривалою. Я хотіла щось заробити, адже нічого не мала, окрім своєї двокімнатної квартири. Я покликала своїх двох дочок – Таню та Надю і стала з ними радитись, як бути з житлом. Адже квартира була записана на мене. Таня на той час уже вийшла заміж і переїхала в квартиру свого чоловіка. А Надя працювала в обласному центрі і винаймала квартиру. Дочки мене підтримали. Навіть зраділи такому рішенню. Бо сподівались на якусь матеріальну допомогу. І тут ми почали радитись, що робити з моєю квартирою.

– Мамо, перепиши квартиру на мене, – запропонувала старша дочка. – Тобі не доведеться сто раз їздити, щоб при потребі поставити свій підпис. Та й житло буде у надійних руках. Чи не так, Надійко?

– Так, Таня правду говорить, мамо, – підтримала сестру Надя. – За житло не хвилюйся, ми доглянем.

І я погодилась. Я довіряла своїм дітям, як самій собі, а деколи навіть більше. Ми пішли до нотаріуса і оформили всі папери. Зі спокійним серцем я поїхала шукати кращої долі. Тепер я все частіше мріяла про ошатний будинок з великим каміном і пишним садом, щоб провести там старість. Та виявляється, що у моїх доньок були геть інші плани на моє житло. Вперше я повернулась додому через рік і зрозуміла, що у мене немає квартири. Старша донька продала її.

– Таню, як ти могла таке зробити не порадившись зі мною?

– Мамо, навіщо тобі ця стара квартира? Купиш собі нову, як заробиш. А нам з Надею були гроші потрібні. Ти ж з-за кордону нічого не висилала!

Виявилось, що вони продали квартиру, а за ті гроші купили собі по машині. Якби хоч вклали в щось розумне! У нас же тепер взагалі немає житла! Таня живе в чоловіка, а Надійка скитається по орендованих. Та ще й я залишилась без даху над головою.

Коли я зрозуміла, що в моїй квартирі живуть інші люди, спершу сильно плакала. Пішла ночувати до подруги. А вона почала мене заспокоювати:

– Оксано, це не найгірше, що могло статися. Знаєш, в житті бувають набагато важчі ситуації…

– Але як? Як вони могли так вчинити?

– Ти ж заробітчанка. От і заробиш собі на житло, – переконувала подруга. – Хіба в тебе є інший вихід? Та й на дітей постійно ображатися не будеш, рано чи пізно пробачиш.

Послухала я свою подругу Наталю і повернулась за кордон. Але такий жаль на душі мала – словами не передати! Я просто не розуміла, як діти могли так мене підставити. Мені ж тепер років зо п’ять слід трудитися, щоб заробити на нову квартиру. Про будинок я вже й не мріяла. Інша справа, якби я свою стару квартиру продала і ще додала б грошей. Та що вже тепер? Діти вирішили, що для них круті тачки важливіші, аніж те, де буде жити їхня мама.

З доньками своїми я дотепер не розмовляю. Хоч вони переконують, що це я все ускладнюю. Але, на мою думку, машина і квартира – це зовсім неспіврозмірні речі. І щоб заробити на машину, треба спершу мати свою квартиру! А через безвідповідальність моїх дочок ми всі троє опинились без житла. І як далі буде сама не знаю. Лиш прошу у Бога сил і здоров’я, щоб заробити хоч на маленьку квартиру, а для своїх доньок – трохи розуму. Бо якщо вони вже навчились обманювати і не вміють ставити пріоритети у житті, то що з них буде?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!