Я нікому не хочу нічого нав’язу вати, але й брехні не терплю. Суспіл ьство здавна переконує, що  лише маючи дружину й дітей можна відн айти щастя. Усі друзі та рідні напо лягають, щоб я знайшов дівчину і створив сім’ю. Та мені 38 років і я не зб ираюсь псувати собі життя.

Усі ці заяви зов сім не безпідставні. Колись я вже мав штамп в паспорті. Досі не ро зумію, чому таке утнув. Мені тоді було 20 років і я шалено закохався. Ми побралися, просто розпи салися без дозволу батьків. Почали жити разом. Та вже за три місяці я збагнув, що поми лився. Марина постійно на мене тиснула. Вона вимаг ала, аби я більше заробляв, винайняв нам кращу квартиру. А найголовніше – їй не подобались мої друзі. 

Ті три місяці я сидів дома наче ув’язнений. Врешті не витримав, закрутив роман на  роботі. Дружина про це дізналася і ми розлучились. 

Відтоді я вирішив – буду працювати, гарно заробляти й насолоджуватися життям. Часом виникали сумніви, зустрічав цікавих дівчат, які мріяли вийти за мене. Але тоді я дивився на друзів і вкотре переконувався, що шлюб перетворює нормальний життєрадісних хлопців на зануд, котрі лише те й можуть, що підгузки міняти. 

Один мій друг навіть намагався сперечатися:

 – От дивись, хто в тебе буде на старості? А як захворієш – хто прийде?

 – Ой, подивись довкола. Повно старих мають дітей, котрі їм навіть не телефонують. Ти однаково можеш залишитись самий, а так хоч життя яскраве матимеш!

Врешті, якщо колись я й надумаю одружитись, то років в 50 візьму собі молоду сільську дівчину, котра буде гарною господинею, не сперечатиметься і дитину народить. Головне, щоб вона мене поважала і не примушувала біля неї сидіти. 

Як вам моя позиція? Маєте ще аргументи на користь шлюбу?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!