https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/ty-musysh-viddaty-meni-polovynu-babusynoyi-kvartyry-z-takymy-slovamy-do-mene-pryjshla-ridna-maty/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

– Ти мусиш віддати мені половину бабусиної квартири – з такими словами до мене прийшла рідна мати.

Та все по порядку.

Мама народила мене, будучи незаміжньою. Я, так би мовити, випадковість.

Про це я знала із самого дитинства. Мама не раз на цьому наголошувала.

– Ти мені все життя переламала – казала мені мама.

Справа в тому, що мама мене б не народжувала, але на цьому наполягла бабуся, яка пообіцяла мамі допомагати. Так в було. Бабуся няньчилась зі мною, поки я була менша, коли ж мені було 4 роки – бабця поїхала на заробітки. Все, що заробляла відправляла мамі, щоб та мене утримувала.

Та мама про мене й не думала – в неї з’явився кавалер. На двох вони спускали гроші, що відправляла бабуся. Мене ж відправили в інтернат.

Скажу чесно, що в інтернаті мені було навіть краще, бо мамин чоловік не раз мене бив та ображав. Мама ж за мене не заступилась жодного разу, навпаки, вона підтримувала свого ухажора і звинувачувала мене у всьому.

– Треба думати, що говориш і допомагати матері, тоді тебе ніхто не чіпатиме. А так заробила – то маєш – казала мама.

Коли мені було 11, бабуся повернулась додому і виставила мама з її мужиком геть. Вони відразу кудись повіялись.

Бабуся мене виростила. Вона всього мене навчала. З її допомогою я добре закінчила школу та вступила на бюджет.

Коли я почала працювати, то фінансово стала допомагати бабусі, щоб їй було легше. Вона стала для мене найріднішою людиною. До мами я такої любові не відчувала.

За весь час, що я жила з бабусею, мама жодного разу не приїхала та не подзвонила, щоб поцікавитись як я.

З роками бабусі не стало. Це була надзвичайно важка втрата для мене. Я місяць на розмовляла ні з ким і не могла нічого робити. Та заради пам’яті про неї вирішила жити далі. Мама ж і на похорон не приїхала.

А минулого тижня приходить до мене і каже:

– Ти мусиш віддати мені половину бабусиної квартири.

– Ти навіть не запитаєш як я чи про бабусю щось? Відразу вимагаєш.

– Мені потрібно десь жити, то відразу й говорю про важливі речі, а тоді буде все решта.

– Як же твій чоловік?

– Він вигнав мене.

– То я зроблю те ж саме. Я тобі була непотрібна маленькою, а ти мені не потрібна зараз. Ти проміняла мене на чергового чоловіка. Бабуся виростила й поставила мене на ноги, ти ж за всі ці роки і не згадала, що в тебе є донька.

Характером я пішла в бабусю, тому не поступилась, а прогнала маму. Не хочу бачити і чути її, бо вона мене зрадила і не заслуговує на те, щоб називатись «мамою».

Як би зробили ви?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!