Gala Kopl· 

Сьогодні Україна прощалась зі своєю відданою люблячою дочкою. Не забудемо…

Не бачать геніїв, не здатні чути

У наш строкатий неспокійний час,

Хіба що смерть захопить в свої пута,

Тоді народ прозріє водночас.

Трибуна правди, берегиня мови,

Як мова українська чарівна,

Не всім подобались її розмови,

На українськість лакмусом була.

«Какая разніца» – це не про неї,

Боліла Україною вона,

У всі часи свої є Прометеї,

Пророчими були її слова…

Будила гострим словом українців,

Тягла із мли зросійщених віків,

Сучасний біль сягнув уже по вінця,

Тому простіть, хто збурився на гнів.

Була смілива, смерти не боялась,

Бо знала – її справа не помре,

Те поле, що словами засівала,

У мирній Україні проросте.

І буде мова рідна українська,

Як мріяла Ірина Фаріон,

Найголовніша у своїй країні,

Від усіляких вільна перепон.

А тим, хто мовознавицю убили,

Сказати хочеться: мету не досягли,

Ви ще яркішу зірку запалили,

Зміцнили її славу на віки.

Галина Копил.

22.07.24