А річ у тім, що колись я дала молодим 10 тисяч євро на житло. Зять квартири не купив, а гроші вклав в якусь сумнівну справу. І от скажіть, невже я ще щось після цього їм винна?

Та свати цього не розуміють, таке мені влаштували, навіть інших гостей не посоромились.

– Як ти можеш жити в таких хоромах, коли діти так бідують? – Просто посеред свята сваха напала на мене

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/yak-ty-mozhesh-zhyty-v-takyh-horomah-koly-dity-tak-biduyut-prosto-posered-svyata-svaha-napala-na-mene/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Цьогоріч я вперше за останні десять років вирішила святкувати день народження вдома. До цього й можливості такої не мала. Адже лишень зараз нарешті придбала собі оселю. 

До Італії я поїхала після розлучення. З чоловіком прожила в шлюбі двадцять років, а тоді якось він прийшов і сказав:

 – Ти маєш піти?

 – Куди? Чого це?

 – Ну, цей будинок мені від батьків дістався, ти на нього прав не маєш. А так склалося, що я іншу зустрів.

Нахабно, в усіх на очах він привів іншу в наш дім. Було страшенно образливо. Діти тоді вже в університеті навчалися. А я якийсь час жила з сестрою, мала роботу, котру не хотіла покидати. А тоді збагнула, що хочу мати свій куточок, зібралась і на заробітки поїхала. 

Спочатку погоджувалась на будь-яку роботу. Такого натерпілась, ворогові не побажаєш. Та гроші почала відкладати. Лишень минуло кілька років і подзвонив мені син. Він взяв кредит на квартиру, адже нещодавно побрався. Утім виявилось, що виплачувати не так просто. Врешті я вислала синові десять тисяч євро, аби він не мав боргів. З часом схожа ситуація сталася і в доньки. Вона просила і собі гроші. Я дала, адже не хотіла, аби мене вважали несправедливою. 

Утім замість того, щоб купити житло, зять задурив голову моїй Аліні. А всі гроші витратив на бізнес. І я б ще зрозуміла, якби він вигадав щось реальне. Відкрив магазин чи щось подібне. Ні, він вклав 10 тисяч євро в якусь он-лайн аферу. І врешті залишився ні з чим. Проте донька стверджувала, що все буде добре, виправдовувала свого чоловіка. Та я однаково не збиралась більше давати їм гроші. Хотіла нарешті собі на житло заробити.

Звісно, я висилала молодим час від часу незначні суми, бандерольки збирала. Крім того, я не хотіла на всьому економити. Адже якщо в Італії лише гарувати та нікуди не ходити, поступово їде дах.Тож часом я їхала з подругами на відпочинок, розважалась. 

І ось нарешті я назбирала солідну суму, знайшла рієлтора і придбала невеличкий, але гарний з новим ремонтом, будиночок. Хотіла взяти такий, щоб вже нічого не довелось перероблювати. Саме тому поїздки додому чекала, як ніколи раніше. Вирішила, що й день народження свій святкуватиму разом із новосіллям. Гостей запросила не багато. Син із сім’єю після початку війни все продав і до Польщі виїхав. Тож прийшла до мене донька з зятем і дітьми, свати і найближчі подруги. І тут почалось.

Свати почали ходити по всіх кімнатах і роздивлятися. Охали та ахали, ручки складали, а щойно всі всілися за стіл, маьи мого зятя заявила:

 – Як ви можете собі такі хороми купувати, коли наші діти бідують?

 – А хіба я мало дітям допомогла? 

 – Звісно, мало. Віддайте цей будинок дітям. Собі заробите на однушку.

 – І не подумаю. Якби не ваш син – моя донька мала б квартиру.

 – Та що б вони за ті 10 тисяч купили? Якби вистачило на квартиру – купив би, а так мусив вкластися. І нащо вам будинок? Однаково ж до Італії повернетесь? Пустіть сюди дітей!

 – Не хочу! Я все життя мріяла про власне житло, і самотужки на нього заробила. Нікого не пущу! Щоб потім заново ремонти робити? Або ще краще – сама на дорозі залишусь!

Посварились ми страшно. Свято мені зовсім зіпсували. Ще й донька на мене образилась. Подзвонила й сказала, що свати мають рацію. А я залишуся сама на старості. І от як мені бути? Чому я маю знову дбати про когось,  а не про себе?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!