Батько постійно мені дзвонить і вимагає, щоб я забрала бабусю до себе, бо за нею потрібен догляд та нагляд. Чому він сам за нею не може доглядати мені незрозуміло.

Мама розлучилася з батьком, коли мені було десять років. Я тоді була цьому рада, бо вдома припинилися постійні скандали.

Хто там був правий, хто винен, я не знаю, замала я ще була, щоб вдаватися в ці проблеми. Просто раділа, що тепер ніхто не кричить, не громить квартиру і я можу спокійно жити.

Батько в моєму житті з’являвся дуже епізодично, а ось з бабусею, його мамою, спілкування після розлучення батьків не втрачали. Вона до мене все одно добре ставилася.

Бабуся дарувала мені подарунки, займалася зі мною, запрошувала у гості. Про неї не можу сказати нічого поганого. Бабусю я люблю.

П’ять років тому батько повернувся до рідного міста, оселився у бабусі, а рік тому одружився, привівши й свою дружину до бабусиної квартири. У неї трикімнатна, тому є де розійтися по кутах.

Останні пів року бабуся почала відверто здавати. Їй важко ходити самій, почались проблеми з пам’яттю. Вона ніби й при собі, але може забути вимкнути світло, воду чи газ. Кілька разів не могла згадати, в якому під’їзді живе.

Лікарі дають невтішні прогнози, як я зрозуміла, стан тільки погіршуватиметься, це вже не лікується, можна лише трохи підтримувати організм.

Я намагаюся по можливості навідувати бабусю, допомагати їй, але я працюю на двох роботах плюс періодично беру підробіток, тому що хочу накопичити на свою квартиру.

Поки я живу на орендованій, тому що після розлучення мама винаймала квартиру, а тепер переїхала до свого чоловіка, там на мене ніхто не чекає, як і в батька, так що розраховувати мені в питанні квартири нема на кого.

Останнім часом батько наполегливо мене вмовляв, щоб я забрала бабусю до себе. Мовляв, її доглядати треба, а він не може, він працює, та і його дружині це все не потрібно.

Вперше, коли він це запропонував, я йому чітко пояснила, що винаймаю маленьку квартиру, в якій тільки ночую, та й то не щодня, бо друга робота – це нічні зміни.

Коли мені займатись бабусею з таким ритмом життя? Та й перевозити її на інший кінець міста небезпечно. Коли вона забула свій під’їзд, її сусіди довели, куди треба, бо її знають у тому будинку. А що тут може статися? Вона ж може загубитися.

– Бабуся для тебе стільки зробила, а ти навіть допомогти не хочеш! – почав тиснути на совість батько. Начебто для нього бабуся зробила менше.

Я взагалі не розумію, у чому проблема. Там дві дорослі людини, вони не можуть доглянути одну стареньку? Якщо в них двох не виходить, то я що можу зробити?

– Моя дружина взагалі не зобов’язана їй нічим, чому вона за чужою бабкою має ходити?

Може, тому що вона живе у її квартирі, наприклад?

Батько так мене дістав, що я запропонувала йому варіант: він із дружиною з’їжджає з квартири, я переселяюся до бабусі, тоді я зможу відмовитися від другої роботи, доглядатиму бабусю.

Так і бабуся під наглядом, і працювати доведеться менше, і на квартиру я продовжу збирати. Всі у виграші, як мені здається.

– Чому це я мушу з’їжджати зі своєї квартири?! Так діло не піде! – обурився батько.

Ну, якщо не піде, тоді нехай сам вирішує проблему. Я переїхати та доглядати бабусю готова, але тільки на своїх умовах, інакше я просто не витягну це все.

І взагалі, коли вже хтось людину доглядає той і отримує майно, так що як мінімум на половину квартири я теж, мабуть, буду претендувати! Чи я не права?