https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/ya-vse-chekala-shho-mama-groshi-z-italiyi-nam-pryveze-tak-radila-shho-vona-pryyihala-a-vona-takyj-syurpryz-zrobyla-dosi-ne-mozhemo-vidijty/?utm_medium=fb_rek&layout=button_count&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Моїй мамі 44 роки та понад десять вона була в Італії. Залишила мене дитиною, аби заробити на життя. Та ви не думайте, я не купалась в грошах, як інші діти, чиї батьки на заробітках. Я жила з тіткою, вдягалась на секондах. А ненька висилала нам всього сто євро на місяць. Казала, що мусить збирати. 

З татом мама давно розлучена і житла ми не мали власного, тож я сподівалась, що вона купить квартиру. Та так життя склалося, що я зустріла своє кохання досить рано. Микола навчався зі мною в одній групі в коледжі. Нам було всього по 20, коли зібралися побратися. Жити вирішили з його дідом в старій хаті. Тесть, будівельник, допоміг нам доволі непоганий ремонт зробити. Я все чекала, що мама нам допоможе фінансово, розраховувала на неї. Та вона вислала на весілля тисячу євро в подарунок і все, навіть не приїхала. 

Я завагітніла мало не відразу. Та навіть після народження онука мама не вислала мені гроші. Зараз синочку вже два роки і я вже майже змирилась. Знайомі мені розповіли, що усі ці роки ненька там розважалась, жила в своє задоволення і нічим не переймалась. Цілком вірогідно, що вона й не збиралась мені допомагати. 

І ось вже ми з чоловіком перестали чекати на підтримку, раптом зателефонувала мама й приголомшила новиною.

 – Я повертаюсь! 

 – Назавжди?

 – Так.

Я подумала, що нарешті мама назбирала гроші на квартиру, а може й більше щось. Коли ненька приїхала, ми її зустріли на станції. Та щойно вона вийшла з автобуса – я мало не впала. Моя мама, котрій майже 45 років вагітна. Пояснила вона мені все лише дома.

 – Розумієш, я там з одним італійцем жила. У нас все чудово було, будинок, море. Останні роки навіть працювати потреби не було.

 – І що, він не зрадів, що стане татом.

 – Та так вийшло, що дитина не від нього. 

 – Мамо, як так.

 – Ну, що тобі сказати, закохалась я в іншого. Джовані ж 60 років, розумієш. А його син майже мій ровесник.

Я слів не могла підібрати. Це ж треба таке. 

 – Ну добре, що хоч гроші на квартиру є. Не пропадеш.

 – Як гроші?

 – Ти ж збирала роки.

 – Розумієш, я ж думала, що влаштувалась, тому вже давно не працювала, а гроші на власні потреби витрачала.

 – То де ж ти житимеш?

 – А ти що, виженеш мене? Ще й вагітну?

Я не знала, як реагувати і досі не знаю. Ненька в мене живе, та чоловік через це лютує. Каже, що не збирається терпіти її і тим паче немовля, котре скоро народиться. От дивлюсь я довкола, всі нормальні батьки дітям своїм допомагають. А я навпаки маю маму легковажну рятувати. Що робити?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!