Ніколи не думав, що опинюсь в такій ситуації. В мене з мамою прекрасні стосунки. Тато нас покинув, коли мені 15 років було, тоді я став єдиним чоловіком у сім’ї. Виконував всю важку роботу, допомагав на городі. Саме тому довелось рано подорослішати. Хотілось підтримати неньку. 

В 17 я вже працював в магазині техніки консультантом і допомагав мамі фінансово. Згодом самотужки оплачував навчання в університеті. А на четвертому курсі відкрив невеличкий власний магазин. 

Жив я й далі з ненькою. Та не тому, що не міг орендувати собі житло. Просто мріяв назбирати на власну квартиру. Та й зручно мені було. Вдома завжди чисто, тепло, є що їсти, все домашнє. 

Згодом познайомився з Наталкою, ми почали зустрічатись. Вона дівчина розумна, медик, на інтернатурі навчалась. Якийсь час ми просто спілкувались, згодом стосунки стали романтичними, а тоді вирішили побратися. Я тоді вже мав гроші на маленьку квартиру на околиці, та розумів, що варіант це не дуже. І запропонував:

 – Краще візьмемо квартиру під забудову, але гарну двокімнатну, в новій багатоповерхівці. А поки поживемо кілька років з мамою.

 – А ти впевнений, що буде зручно!

 – Так, мама дуже щира людина. Ви поладнаєте.

Ми оселилися в неньки. І тоді її наче підмінили. Відразу показала Наталці, що вдома вона головна господиня. Та я подумав, що може це й нормально, адже старших треба поважати. 

Та вже за місяць жінки почали сваритися. І якось мама підійшла до мене з розмовою:

 – Не таку ти дівчину обрав, краще розлучайся, бо щастя з нею не матимеш.

 – Чого це?

 – В неї надто сильний характер, буде усім командувати. І дивись, вона зовсім мене не поважає. Послухай, мені прикро, але я маю досвід і знаю, що тобі краще знайти іншу.

Мені було прикро це чути від неньки, адже вона мудра жінка і каже це не просто так. Та вирішив зачекати, а ще поговорити з коханою. 

 – Наталко, спробуй з мамою потоваришувати. Для мене це важливо!

 – Ти серйозно? Твоя мама не дозволяє мені їсти варити, коли я хочу і весь час свариться, що я те і се не так роблю. Постійно спостерігає за моїми діями та критикує. В мене наче дах їде! Я до такого не звикла!

 – А може тобі варто повчитися в неї?

 – Я вже всьому навчена і все вмію! Я не якась тобі дівчина без освіти та для краси! Я працьовита і грамотна! А ти знаєш, що позавчора вона вилила каструлю мого борщу в унітаз, бо він їй не сподобався. А тоді сказала тобі, що я нічого не приготувала. 

 – Мама б ніколи так не вчинила. Вона не така. А ти зараз вигадуєш, щоб мене проти неї налаштувати!

– Твоїй мамі ніяка невістка доброю не буде!

Я вже й не знаю, як бути далі. Розумію, що якщо вони не помиряться – доведеться розлучитися. Адже я не хочу жити в цих сварках. Та й взагалі, для мене важливо, щоб найрідніші жінки знайшли спільну мову.

Скажіть, варто дослухатися до порад мами чи ні?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!