Я сама маму доглядала, а тепер сестра приїхала й давай ділити, що кому дістанеться.

Мама нас з Валею сама ростила. Працювала у колгоспі і тягнула все як могла. Тато з сім’ї пішов, як мені було 4, а сестрі й 2 років не було. З того часу він про нас не згадував.

Не знаю як мама все те витримала. Ми малі, працювати треба, щоб було за що жити, а нас ні з ким покинути, і садочку в селі не було.

Та помалу ми виросли й стали мамі помагати. І на фермі порались, і вдома біля господарства. Сутужно було, бо грошей дуже бракувало, хоч мама й робила все можливе.

Я після школи відразу працювати поїхала, а за рік вступила на бюджет. Сама себе вчила й іноді мамі гроші надсилала.

Сестра відразу заміж вискочила, але та любов протрималася лише три роки. Валя повернулась назад до мами. А ще за кілька місяців поїхала за кордон працювати, там знову вийшла заміж і жила у своє задоволення, про нас із мамою і не згадувала. Ми з її чоловіком так і не познайомились.

У мене тоді вже теж сім’я була та син підростав. Ми з чоловіком за мамою доглядали і дім її підтримувала, бо вона, хоч собі і давала раду, та роки беруть своє. За ці 10 років, що сестра й носа не показувала в Україну, ми зробили мамі вбиральню в домі, замінили вікна, перемурували грубку, утеплили хату та провели косметичний ремонт кімнат.

Валя зовсім не приїздила і дзвонила рідко. Я один раз звернулась до неї по допомогу, тоді якраз грошей бракувало, на вікна в маминому домі, то сестра мені таку відповідь дала:

– Ти поруч, от і займайся. Мені зараз не до цього. Чоловік бізнес новий відкриває, грошей немає. До того ж, ти старша, маєш більше про маму дбати.

Після того я зрозуміла, що на сестру надії немає.

Минулого року мами не стало. Я важко пережила її втрату. Валя приїхати не змогла, бо вони були на відпочинку.

– Мами не повернеш, а витрачені гроші пропадуть, якщо ми поїдемо додому раніше часу – сказала сестра.

Я ці слова не забуду ніколи. Мені тоді так образливо за маму стало. Вона нас виховала, відмовляла собі у всьому, а Валя так до неї поставилась в останній раз.

Тиждень тому сестра повернулась. Сказала, що назавжди. З чоловіком вона розлучилась, має доньку. Я й не знала, що у мене племінниця є.

По поверненню Валя заїхала у мамин дім і поводиться як господиня.

– Це мій будинок теж, бо мама не лише твоя, а й моя – каже Валя.

– То ти про маму згадала? Вона тобі була непотрібною стільки років, ти навіть не дзвонила до неї останнім часом, на похорон не приїхала, а тут згадала.

– Ти мене не сором, я жила як знала. І зараз поради у тебе не питаю.

– Господарювати ти тут не будеш. Повертай мені половину грошей за весь ремонт, а тоді можеш претендувати на частину будинку.

– Ти мене виженеш? Не маєш права! Я нікуди не піду, хочеш поліцію викликай.

Я пішла геть, не могла говорити з сестрою. Мені досі образливо за маму.

Хоч, я й маю свою квартиру, купили її з чоловіком ще як сестра в Італії була, та батьківський дім я Валі не віддам. Вона на нього не заслуговує. Ні краплі там не зробила, й на маму наплювала. Не пробачу цього їй ніколи.

Що б зробили ви? Як вчинили б

Напишіть нам в коментарях у Facebook!