Нав іки-28!Синочку,ти мене бачиш із небес,як важ ко на ду ші без тебе…Дмитрику, з Днем народження тебе вітаю…Лежиш в мог илі тій холодній…ти- сенс мого життя..! Час зупинився з дня твоєї см ерті.
Соломія Українець
4 д. ·
ТЕПЕР, У ТЕБЕ Є МОГИЛА…
Слова до божевілля.
Через силу.
І біль в душі з яким
до віку жити.
є могила, маю куди тобі принести квіти.
Як важко вірити, що
ти навік спочив. І усвідомити, що сина вже не має.. Між прапорів, на цвинтарі спочив, душу твою я поряд відчуваю..
Пробач, що я тебе пережила. Хоча без тебе, гірше смерті, жити.
Мама малим тобі життя дала, а не змогла від смерті захистити..
Лежить в могилі сенс мого життя. Час зупинився з дня твоєї смерті. Із вічності
немає вороття, біль материнський з пам’яті не стерти..
Сьогодні 28.
Ти не з нами. І дива
я від долі не чекаю.
Хрест на могилі
вмиваю сльозами
– Синочку, з Днем народження вітаю.
Букет троянд тобі
на чорний мрамор.
Вдова – дружина сльози витирає. Завжди в душі буду носити траур й не вірити, що вже тебе не має.
Лишились спогади…
Синочок ще малий. Такий веселий, жвавий
і вродливий. Одне просила в Бога, сину
мій, щоб був здоровий
ти, і був щасливий.
Мій перший хлопчик.
Золоте дитя. Добрий, веселий, ростила без тата. Крила мої і сенс мого життя, старався мені все допомагати..
В школу пішов,
Навчатися встигав. Думку свою завжди
міг відстояти.
Вдома мені усе допомагав. Косити
вмів і дрова нарубати.
Легких доріг ніколи не шукав. Здобув освіту пішов працювати.
Хто знав синочка – кожен поважав. Щасливим – не багатим мріяв стати..
В Армії, так, як
належить відслужив.
Вирішив контракт він підписати. В полку Азов країну боронив на труднощі не звик син нарікати.
Прийшов з АТО.
Дорослий став.
Змужнів. Планів і мрій
було в сина багато..
Зустрів кохану і сім’ю
створив..Не встиг своїх
дітей на руки взяти.
Війна прийшла.
Він знову став у стрій.
До своїх в Азов.
Взяв в руки зброю. Маріуполь захищав
син мій. В бою з катами він упав Героєм..
Коли убитих й ранених везли , гелікоптер з тілами кати збили.
Рік минув, як тіло ми знайшли, тепер, щодня приходим до могили.
Дорослий син – був джерело тепла. Моя опора – є для кого жити. Поруч із ним щасливою було, старість свою так мріяла зустріти…
Хрест обіймаю.
– Синку мій, вставай!
Твоя матуся з горя посивіла. В пекло піду
за тебе, як не в рай.
Не для війни ж дитя я народила…
Шумлять біля могили прапори, лампадка блідим вогником палає
Ми знаємо, що бачиш нас згори:
– Тебе всі, з Днем народження вітаєм!
Сьогодні ми зберемось за столом, сльози в очах, згадаємо про тебе. Хай кожне слово, від душі, з теплом, вітер весняний віднесе на небо.
Тріпоче поруч вітер прапори. Чиясь душа літає мов пташина.
Голос синочка чується згори:
– Мамо, пробач за сльози свого сина!!!
автор Соломія Українець